Якісний рівень життя сільського населення як запорука сталого соціально-економічного розвитку регіонів

Анотація

В статті проаналізовано сучасний стан сільських територій. Досліджено економічні і соціальні особливості та проблеми розвитку сільських територій. З’ясовано, що процес зникнення сіл продовжується, що пов’язано з відсутністю у сільського населення мотивації до праці, занепадом соціальної інфраструктури села, безробіттям, бідністю, трудовою міграцією, поглибленням демографічної кризи. Визначено основні причини деградації сільських територій. З’ясовано, що на сьогодні існує низка нормативно-законодавчих актів, які направлені на розвиток сільських територій шляхом розвитку аграрної сфери, але при цьому нерозвиненими залишаються несільськогосподарські види діяльності. За результатами реалізації державних програм розвитку українського села встановлено, що очікувані результати не забезпечили комплексного підходу до проблем аграрного сектору. Не досягнуто збереження сільських населених пунктів і забезпечення їх об’єктами соціальної інфраструктури відповідно до соціальних стандартів та нормативів. Встановлено, що важливим аспектом, який впливає на сталий соціально-економічний розвиток сільських територій, є соціальна інфраструктура українського села і вирішення соціальних проблем сільського населення. Враховуючи зарубіжний досвід, запропоновано розробку стратегії сталого розвитку сільських територій в залежності від регіональних особливостей, наявних ресурсів сільських територій, розвитку додаткових потенціальних несільськогосподарських видів діяльності.