ПОВЕДІНКА СПОЖИВАЧА У ТУРИЗМІ: ОСОБЛИВОСТІ МОДЕЛІ ТА МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ

Анотація

У статті розглянуто особливості моделі та методи вивчення поведінки споживача у туризмі. Актуальність обраної теми статті визначається динамічністю змін споживчої поведінки туристів, радикальними змінами їх вподобань та критеріїв прийняття рішень під дією різних зовнішніх впливів, у першу чергу пандемії COVID-19 та військових дій. Відзначено, що поведінка споживачів послуг на ринку індустрії гостинності та туризму має свої особливості, пов’язані з нематеріальністю туристичних послуг, відстроченим терміном та віддаленістю місця споживання, завищеними очікуваннями туристів, рефлексією та оцінкою власного досвіду туристом.

Для сфери туризму адаптовано п’ятирівневу модель поведінки споживача-туриста і зроблено висновок, що чим більший розрив між очікуваними та дійсними властивостями туристичного продукту, тим гостріша незадоволеність споживача, яка може позначитися на його подальшій поведінці, туристських мотивах, повторному зверненні.

Розглянуто методи дослідження поведінки споживачів у туризмі, акцентовано увагу на методі опитування та фокус-групах, які активно застосовуються у туристичній практиці. Описано результати останніх досліджень поведінки споживачів за власними методиками світових консалтингових агентств, туристичних агрегаторів, експертної спільноти, професійних організацій, туристичних порталів, які повинні брати до уваги гравці туристичного ринку.

Зроблено висновок, що головним трендом зміни споживчої поведінки та споживчих рішень туристів є чинники сталого розвитку, баланс між роботою та особистим життям, підвищення якості життя, оздоровлення, усвідомленість і добробут. Важливо також звернути увагу на мотиви туристів для подорожі та взяти до уваги появу нового платоспроможного молодого покоління споживачів, які мають власні споживчі переваги.