ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙ В ЕКОЛОГІЧНОМУ МАРКЕТИНГУ МАЛИХ ТА СЕРЕДНІХ ПІДПРИЄМСТВ
DOI:
https://doi.org/10.24025/2306-4420.67.2022.278694Ключові слова:
еко-інновації, екологічний маркетинг, інновації в екологічному маркетингу, організаційні інновації для навколишнього середовища, інновації зеленої системиАнотація
У статті розглянуто тенденції розвитку малих та середніх підприємств (МСП) за допомогою впровадження інновацій в екологічному маркетингу. Обґрунтовано теоретичні основи концепції екологічного маркетингу. Розглянуто необхідність впровадження екологічних інновацій, а також проаналізовано певні недоліки у підвищенні інноваційної ефективності МСП. Зазначено, що екологічні інновації сприяють проведенню екологізації на всіх етапах життя МСП і є досить актуальним методом забезпечення збалансованого розвитку суспільства. Встановлено, що при розв’язанні проблеми еко-інноваційного розвитку підприємств відіграють роль певні фактори, які мають ендогенний та екзогенний характер. Розглянуто підходи Р. Кемпа та П. Пірсона (2007), які пропонують системний погляд на поділ та категоризацію еко-інновацій, з якими можна працювати далі, але загалом навіть новіші підходи враховують класичний поділ інновацій з точки зору продукту, процесу, організації, технології та системної зміни. Обґрунтовано, що потреба інновацій в екологічному маркетингу МСП є результатом змін у світі та світовій економіці, які, відповідно, потребують цих інновацій, а також досліджено фактори, тиск і зміни, що впливають на бізнес, який розглядає маркетингові екологічні інновації. У статті розглянуто додану вартість від екологічних інновацій на підприємствах. Відзначено, що саме екологічні технології приносять користь торгівлі та сприяють створенню нових робочих місць, а маркетингові екологічні інновації є надзвичайно важливими для економічної конкурентоспроможності.
Посилання
Arundel A., Kemp R. Measuring eco-innovation. United Nations University. Working Paper Series. Maastricht Economic and Social Research and Training Centre on Innovation and Technology, 2009.
Eco-innovation in Europe and NIS: General trends and policy challenges for a sustainable future. UNIDO. Working paper. 2011. No. 03/2011. URL: www.unido.org
Employment Impacts of Cleaner Production / Rennings K., Zwick T. (Eds). ZEW Economic Studies 21, Physica Verlag Heidelberg, New York, 2003. URL: https://www.springer.com/gp/book/9783790800937 (дата звернення: 10.09.2020).
Керівництво Осло. Рекомендації щодо збору та аналізу даних стосовно інновацій: пер. з англ. та наук. ред. Андрощук Г. О. Третє вид. УкрІНТЕІ, 2009. С. 47.
Carley M., Spaipens P. Final report MEI project about measuring ecoinnovation. UM-MERIT, Febr. 2007. URL: http://www.merit.unu.edu/MEI
Савчук О. Я. Яворська Н. П. Концептуальні підходи до уточнення поняття «еко-інновації». Науковий вісник НЛТУ. 2012. Вип. 22.4. С. 106–113.
Eco-Innovation: The UNEP Approach. URL: www.unep.org
Kemp R., Pearson P. Final report MEI project about measuring ecoinnovation. UM-MERIT, Febr. 2007. URL: http://www.merit.unu.edu/MEI
Державна служба статистики України. 2020. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/ (дата звернення: 21.09.2020).
Лесняк О., Логвинюк А. Проблеми впровадження екологічних інновацій в Україні. URL: http://conferences.neasmo.org.ua/node/486 (дата звернення: 25.09.2020).
Інновація економічних інструментів та управління організаціями / Кіслінгерова Е. та ін. Прага: C.H. Beck, 2008. ISBN 978-80-7179-882-8.
Європейська комісія. ДОДАТОК – Вибрані питання щодо державної допомоги у сфері інноваційної діяльності. URL: https://ec.europa.eu/competition/state_aid/reform/comments_innovation/39632_ann.pdf
Ковач М., Сабадка Д. Модель інноваційного потенціалу підприємства. Трансфер інновацій: Інтернет журнал про інновації в промисловості. 2004. № 7. Кошице: Факультет машинобудування TUKE. ISSN 1337-7094. URL: https://www.sjf.tuke.sk/transferinovacii/index.htm
Владимирова М. С. Формування екологічного маркетингу на підприємстві. Young Scientist. 2016. № 4 (31). С. 35–38.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).