Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОСТОРУ РЕГІОНІВ В УМОВАХ СУЧАСНОСТІ

Олена Коломицева — 2023-09-26

Анотація: В статті досліджено особливості розвитку кластерних структур в регіональному економічному просторі. Актуальність теми зумовлена активізацією процесів децентралізації в Україні, інтеграцією України до Європейського Союзу та, загалом, глобалізацією світової економіки. В роботі доведено, що найбільш прогресивним та інноваційним підходом до розвитку регіону в сучасних умовах є кластерний розвиток території, оскільки він сприяє прискоренню інноваційного процесу, надає учасникам кластера певні переваги. Проте, формування і забезпечення функціонування зазначених процесів має низку особливостей, які на сьогодні не вивчені достатньою мірою і становлять інтерес для сучасної науки. Незважаючи на значну кількість досліджень з даної тематики, існує необхідність подальшого вивчення впливу кластерної політики регіонального економічного простору на параметрів економічного простору регіону на економічне зростання, оскільки методологічні підходи та проблеми регіонального розвитку змінюються в процесі зміни економічної реальності і постійно потребують дослідження та удосконалення.

Досліджено процеси, які перешкоджають переходу України на інноваційну модель розвитку та наведено рекомендації для підтримки кластерного руху в Україні, однією з яких є створення відповідної кластерної політики, яка би координувалася урядом з урахуванням пріоритетних вимог розвитку економіки регіонів, інновацій та вибраної спеціалізації. Політику кластерного розвитку регіонального економічного простору необхідно розглядати як складовий елемент процесу його модернізації. Визначено, що для формування інноваційних кластерів, як і для будь-якої територіально-галузевої інноваційної системи, необхідні певні ресурси, головними з яких є інноваційні, фінансові, інформаційні й виробничі. Регіони-власники таких ресурсів повинні стати основними учасниками, «локомотивами» інноваційних кластерів. На їхніх територіях мають бути зосереджені всі елементи інноваційної інфраструктури: інноваційні (технопарки, інноваційно-технологічні центри, бізнес-інкубатори); інформаційні (інформаційно-технологічні центри); фінансові (венчурні фонди, інвестиційні центри, страхові компанії).

ОБМЕЖЕННЯ СВІТОВОГО ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОГРЕСУ: МЕТОДОЛОГІЯ МОДЕЛЮВАННЯ ТА ПЕРЕВІРКИ

Іван Загоруйко — 2023-09-26

Анотація. Статтю присвячено моделюванню обмеженого технологічного прогресу та методології перевірки цієї гіпотези.

В основу вихідної теоретичної моделі покладено поняття потенціалу підвищення ефективності факторів виробництва – відношення абсолютного резерву підвищення ефективності до її досягнутого рівня. Цей показник виступає аргументом експоненціальної функції, яка має властивості, аналогічні властивостям самого потенціалу. Елементарною версією моделі обмеженого технологічного прогресу є диференціальне рівняння, в якому функція потенціалу скорочується зі сталим темпом. Розв’язком цього рівняння в системі координат «потенціал – темп технологічного прогресу» є «мегахвиля», що починається у нескінченно далекому минулому і завершується у нескінченно далекому майбутньому. На думку авторів, такий розв’язок не суперечить історії технологічного розвитку.

Як вихідна функція для побудови економетричної моделі обрана функція Кобба–Дугласа. На її основі побудована лінійна модель довгострокового економічного зростання, що складається з рівнянь приростів другого порядку в послідовних короткострокових періодах.

Показано, що параметри короткострокових рівнянь можна визначити за ітеративною процедурою з використанням методу фіктивних змінних. На початковому етапі обчислень визначаються роки, в які порушується умова сталого ефекту масштабу виробництва. Ці роки обираються за моменти зрушення короткострокової функції динаміки випуску. Далі, для отриманих параметрів формулюються нульові гіпотези та застосовуються критерії Стьюдента. Відповідно до результатів перевірки цих гіпотез визначається, для яких суміжних періодів певний параметр має бути однаковим. Після цього розрахунки повторюються. Якщо виявиться, що в кожному наступному періоді темп прискорення технологічного прогресу зменшується, то це можна вважати вагомим аргументом на користь гіпотези його обмеженості.

Запропоновано декілька підходів до узагальнення цієї економетричної моделі на випадок дослідження декількох країн.

МЕТОДИКА ТА ЗАХОДИ ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ ПОСЛУГ ТУРИСТИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Сергій Юрченко — 2023-09-26

Анотація. Сучасні умови господарювання в сфері туризму на міжнародному рівні та й на регіональному рівні в Україні вимагають урахування низки особливостей та адаптації до швидкоплинних змін в окремих туристичних підприємствах. Актуальність дослідження полягає в необхідності визначення та застосування в кризових умовах ведення туристичного бізнесу, зокрема, зважаючи на воєнний стан в Україні, найбільш ефективної методики для формування спектра оптимальних заходів оцінювання якості послуг туристичного підприємства. Мета роботи – дослідити методику та заходи оцінювання якості послуг туристичного підприємства в сучасних умовах господарювання. Об’єктом дослідження обрано аналіз методики та заходів оцінювання якості послуг туристичного підприємства в сучасних умовах господарювання. Під час дослідження використано такі методи, як опис, статистичний аналіз, аналітичні та синтетичні. Результати досліджень насамперед полягають у визначенні найбільш доцільної для застосування методики дослідження та актуалізації основних заходів оцінювання якості послуг. Досліджено основоположні принципи й методи організації та забезпечення надання якісних туристичних послуг в умовах воєнного стану в країні та з огляду на стратегію розвитку галузі в кризових умовах. Серед основних результатів дослідження туристичних підприємств, які здійснюють наразі свою господарську діяльність в Україні, – виокремлення пріоритетних напрямів застосування методики та заходів оцінювання якості послуг туристичного підприємства в сучасних умовах господарювання, пов’язаних із імплементацією міжнародних стандартів якості, стандартизації та сертифікації в сфері туристичних послуг. Доведено, що сучасні туристичні підприємства в конкурентних умовах мають мотивацію активно впроваджувати в своїй господарській діяльності нормативи якості, забезпечуючи високі рейтинги на ринку туристичних послуг, серед партнерів і споживачів. Здійснено аналіз нормативно-правової бази України з питань якості послуг, що підтверджує високу довіру з боку підприємців до спеціалізованих установ і організацій урядового та неурядового сектору щодо регулювання процесів, які стосуються питань якості. Зазначено активний та постійний пошук ефективних методик і заходів, спрямованих на покращення рівня якості туристичних послуг і організації діяльності туристичних підприємств. Практична цінність результатів дослідження полягає в придатності для низки підприємств сфери послуг, зокрема, безпосередньо сфери туризму; органів державної влади, що здійснюють відповідні регулюючі функції щодо якості послуг, товарів і виробництва супутніх товарів туристичного призначення; структурних підрозділів органів місцевого самоврядування в регіонах України; науковців, викладачів, студентів, які опановують спеціальності «Туризм», «Готельно-ресторанна справа», «Харчові технології» тощо.

КРЕАТИВНА ЕКОНОМІКА ТА ДІДЖИТАЛ-ТЕХНОЛОГІЇ: СЬОГОДЕННЯ ТА СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО МІСТ УКРАЇНИ

Людмила Паскаль — 2023-09-26

Анотація. Статтю присвячено актуальним і нагальним питанням повоєнного відновлення міст України як центрів економіки, соціуму, культури. Розглянуто перспективи залучення технологій сценарування та досвіду розвитку креативної економіки, інноваційного проєктування, діджитал-технологій у вирішенні проблем сьогодення та майбутнього. Доведено, що в Україні лише формується розуміння значущості креативної індустрії в питаннях обґрунтування специфіки національної моделі креативної економіки і відповідних знань менеджменту, оновлення й інноваційності урбаністики, прогнозування та сценарування соціально-економічного розвитку територій та бізнесів.

Окреслено ключові національні економічні інтереси у стимулюванні креативної економіки містами України. Наведено науково орієнтовані підходи до визначення, функціонального навантаження процедур сценарування креативної економіки: змістовно-інституційні, сценарно-перспективні, прагматично-поточні.

Доведено, що підтримка та науково обґрунтоване просування креативного сектору в містах і територіальних громадах формує основу для стимулювання успішного розвитку національної економіки України: розширення прошарку середнього класу, збереження потенціалу науки та освіти, скорочення безробіття, припливу інвестицій, активізації інформаційного та культурного прогресу. Зроблено наголос, що саме сценарії розвитку креативної економіки в містах України можуть розглядатися як точки зростання. Розглянуто особливості та напрями повоєнного відновлення міст, зважаючи на розвиток креативних індустрій.

Наведено групи проблем, які можуть вирішувати українські міста за рахунок сценарування розвитку креативної економіки, її цільового управлінського оцінювання. Зроблено наголос на унікальному досвіді ЄС в питаннях підтримки креативних індустрій та наявності не лише позитивних оцінок.

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ УМОВИ ПОВЕРНЕННЯ БІЖЕНЦІВ В УКРАЇНУ В ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД

Дмитро Ляшов — 2023-09-26

Анотація. Після широкомасштабного вторгнення росії в Україну велика кількість громадян України покинула країну. Більшість із них надають перевагу європейським країнам, уряди яких готові асимілювати українських біженців, тоді як частина мігрантів планує повернутися на батьківщину.

Проблема. Міграція значної кількості громадян України за кордон негативно вплинула як на внутрішній ринок через значне падіння попиту, так і на ринок праці, зокрема у сфері послуг, який сильно постраждав під час війни. У майбутньому деякі родини можуть надати перевагу возз’єднанню за кордоном замість возз’єднання в Україні.

Метою цього дослідження є визначення факторів, що впливають на повернення українських біженців після закінчення війни.

Методи. Дослідження проводилося з використанням системного, порівняльного, соціологічного аналізу в поєднанні з культурними та поведінковими методами.

Результати дослідження. Незважаючи на бажання багатьох українців повернутися в Україну, на них впливає бажання дати своїм дітям стабільне життя в країні, яка забезпечує соціальний захист, гарантії зайнятості та прозорості, а також можливості для соціального розвитку.

Висновки. На початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну ті, хто виїхав з України, були переважно представниками малого та середнього бізнесу, їхніми родичами та друзями. Вони не повернулися через те, що конфлікт міг загрожувати їхньому життю та здоров’ю. Житлова безпека мотивувала повернення відносно невеликої кількості респондентів, найважливішим фактором була можливість працювати або керувати легальною бізнес-організацією.

МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

Дмитро Гладкій — 2023-09-26

Анотація. У статті представлено результати факторного PEST-дослідження розвитку соціального підприємництва в Україні. Метою дослідження є виявлення основних особливостей та чинників розвитку соціального підприємництва у світлі концепції соціальної відповідальності та використання можливостей і ресурсів великих підприємств для підтримки соціального підприємництва. Систематизація опрацьованих інформаційних джерел свідчить, що за останні роки накопичено значний обсяг інформації щодо розвитку соціального підприємництва в Україні. Однак проблема невідповідності між обсягом теоретичних знань та практичними потребами діяти в умовах постійних викликів залишається актуальною. Методологія PEST-аналізу включає кабінетні дослідження, експертні опитування, підготовку узагальнень, розрахунки за результатами опитування, заходи щодо розвитку соціального підприємництва на найближчі роки (в розрізі факторів, які експерти вважають найбільш важливими). Об'єктом дослідження є теоретичні та практичні аспекти розвитку соціального підприємництва в контексті концепції соціальної відповідальності. Завдання дослідження полягає у виявленні основних особливостей та чинників розвитку соціального підприємництва у світлі концепції соціальної відповідальності та використання можливостей і ресурсів великих підприємств для його підтримки. Методологічною основою дослідження є базові теоретико-методологічні положення економічних наук, нормативно-правове законодавство України, праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері економіки, маркетингу та управління соціальними підприємствами та соціальної відповідальності бізнесу. За результатами дослідження визначено сутність, особливості та напрями розвитку соціального підприємництва в Україні, а також недостатні темпи та масштаби його поширення. Обґрунтовано форми залучення великих підприємств до сприяння розвитку соціального підприємництва в контексті соціальної відповідальності в Україні. Сфера застосування результатів дослідження Результати дослідження можуть бути використані на підприємствах, у регіональних громадах, регіональних та державних органах влади, неурядових організаціях.

Результати дослідження представляють собою:

1) PEST-фактори розвитку соціального підприємництва в Україні є нестабільними;

2) нестабільність найкраще виражена в групах політичних та соціокультурних факторів (ризик соціально-економічної та політичної нестабільності пов'язаний з інституційною спроможністю організацій громадянського суспільства та потенціалом децентралізації);

3) основні виклики згруповані за економічними факторами (наприклад, залежність від міжнародних донорів, недостатнє бюджетне фінансування, низька конкурентоспроможність);

4) існує дисбаланс у групі технологічних факторів (доступ до онлайн-ресурсів має найбільшу вагу серед усіх факторів, запропонованих для оцінки у форматі PEST-аналізу, тоді як відсутність необхідного обладнання та приміщень має найменшу вагу);

5) посилення організаційної спроможності організацій громадянського суспільства, децентралізація влади в рамках адміністративної реформи та використання онлайн-ресурсів;

6) соціально-економічна та політична нестабільність, поширеність соціальних проблем, слабке визначення соціального підприємництва, порушення законодавства, залежність від міжнародних джерел фінансування, відсутність сильних команд, стратегій розвитку, фінансових та маркетингових планів, відсутність інструментів оцінки соціального підприємництва;

7) жоден з проаналізованих факторів не був названий експертами як такий, що може зникнути в майбутньому. Дії для подальшого розвитку соціального підприємництва автори пов'язують переважно з можливостями децентралізації. Отримані результати є корисними для розробки стратегій розвитку соціального підприємництва на регіональному рівні та для застосування методу PEST-аналізу в подальших моніторингових дослідженнях.

ХМАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ: ПИТАННЯ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ ТА ЗАХОДІВ УКРАЇНСЬКОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В УМОВАХ ВІЙНИ

Олена Матвієнко — 2023-09-26

Анотація. Статтю присвячено актуальним питанням стрімкого просування хмарних технологій в умовах інформаційної економіки з позиції питань інституціоналізації та успішності заходів менеджменту в умовах війни. Визначено стрімкість переходу світового та українського бізнесів в системи хмарних сервісів та нарощення відповідного потенціалу послуг з боку світових провайдерів.

Дано авторське визначення ключовим категоріям в системі інформаційного менеджменту та закріплення хмарних технологій в дослідженнях практиків та науковців щодо розвитку інформаційної діяльності. Доведено актуальність управлінського визначення та оцінювання процесу інституціоналізації хмарного ринку в сферах інформаційної безпеки, ринкового відтворення бізнесів, інформаційного прогресу. Визначено групи переваг, що отримують бізнеси від переходу в хмарні сервіси: збереження та акумуляція інформації, масштабування інформаційного забезпечення та ресурсів щодо управління, формування нового рівня інформаційної безпеки та необмеженості залучення цільових продуктів світового ринку програмного забезпечення, оновлення інформаційної культури в опрацюванні даних, комунікаційному забезпечені, прийнятті рішень.

Доведено, що питання інституціоналізації хмарного ринку, хмарних сервісів постає питанням національного інтересу в умовах війни, релокацій бізнесів, системних кіберзагроз.

Доведено, що за рахунок використання хмарних технологій галузі, підприємства як України так і всього світу отримали велику кількість переваг та успішного вирішення існуючих проблем інформаційно-комунікаційного та безпекового характеру.

Визначено, що в системі напрацювань практики менеджменту має місце інституціоналізація хмарних сервісів та хмарної інфраструктури з позиції системного залучення знань: правового визнання та управлінської концептуалізації; антикризового менеджменту, нових станів безпеки та критичних ризиків; діяльності в умовах мілітарної економіки. При чому, ключовими передумовами успішності співпраці з хмарними сервісами постають вимоги щодо безпеки, простоти та економії в обслуговуванні інформаційних ресурсів, високої культури в комунікаційному забезпеченні.