Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки

ФАНДОМИ БРЕНДІВ ЯК КАТАЛІЗАТОР ДОВГОСТРОКОВИХ СПОЖИВЧИХ ВІДНОСИН

2025-10-06T10:44:30+03:00

Актуальність дослідження обумовлена зростаючим значенням фан-спільнот у сучасному маркетингу, де традиційна лояльність клієнтів дедалі частіше трансформується у формат активної співучасті та адвокації бренду. Метою статті є дослідження феномена бренд-фандомів як інноваційного інструменту формування довгострокових відносин між споживачем і брендом. Методологічну основу дослідження становлять аналіз наукових джерел, порівняння існуючих моделей взаємодії брендів із фан-спільнотами, а також кейс-аналіз провідних компаній. У статті розкрито сутність феномена брендових фандомів у контексті створення та підтримки довгострокових споживчих відносин і розглянуто приклади ефективного використання фандомів у зарубіжній та вітчизняній практиці. Виокремлено основні моделі взаємодії з фан-спільнотами, визначено прерогативи фандомів у підвищенні емоційної лояльності та брендової цінності. Визначено ключові характеристики фандомних спільнот та їх вплив на довгострокову лояльність, бренд-адвокацію та співтворення цінності. Здійснено порівняльну характеристику класичного маркетингу відносин і бренд-фандомів. У рамках дослідження було детально проаналізовано та систематизовано п’ять основних моделей взаємодії брендів із фан-спільнотами: Brand-Centric Model, Co-Creation Model, Ambassador/Advocacy Model, Community-Led Model та Gamified Loyalty & Engagement Model. Встановлено, що ефективність кожної з моделей залежить від цілей бренду, рівня контролю та очікуваного рівня залученості спільноти. Практика доводить доцільність використання як окремих, так і змішаних моделей для досягнення максимального рівня емоційної прив’язаності споживачів та посилення конкурентних переваг у динамічному ринковому середовищі. Отримані результати засвідчили, що фан-спільноти здатні виступати ефективним механізмом співтворення брендових цінностей, підвищення емоційної прив’язаності та стабілізації споживчої бази за рахунок гібридних моделей залучення. Практична цінність дослідження полягає у можливості адаптації напрацьованих моделей взаємодії для різних галузей бізнесу з метою підвищення конкурентоспроможності брендів та формування сталих маркетингових стратегій у цифрову епоху.

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

2025-10-07T10:43:28+03:00

Посилення міжнародної конкурентоспроможності є одним із пріоритетів економічного розвитку як провідних країн світу, так і зростаючих економік. Питання ефективної політики з регулювання соціально-трудових відносин за сучасних економічних, демографічних викликів набуває пріоритету як невід’ємна складова довгострокової стратегії зростання. Статтю присвячено порівняльному аналізу соціальної політики та соціально-трудових відносин в Україні та в європейських країнах. Сукупність країн-членів ЄС було доповнено Ісландією, Норвегією та Швейцарією. Як вихідні показники було обрано частки у ВВП оплати праці та державних соціальних видатків. Дослідження охоплювало період 2021–2023 рр. Емпіричний аналіз не виявив істотного кореляційного зв’язку між вихідними показниками. З огляду на це було використано непараметричний підхід. Відповідно до нього для даних кожного року була побудована опукла оболонка даних. На відміну від існуючих досліджень, у пропонованій статті були розглянуті усі частини оболонки. Вона була поділена на дві пари взаємно протилежних міжнародних рубежів, кожному з яких відповідав свій віртуальний екстремум. Точка максимуму обох досліджуваних показників інтерпретувалася як кінцевий стан одночасного збільшення сукупних доходів населення. Точка максимальної оплати праці та мінімальних державних соціальних видатків вважалася віртуальним максимумом заміщення державної соціальної допомоги власними доходами працівників. Вихідні дані нормалізувалися трьома методами. Два з них є класичними – нормалізація за напіврізницями екстремальних значень вихідних показників та нормалізація за середніми квадратичними відхиленнями від напівсум їхніх екстремумів. Третій метод є новим і полягав у нормалізації за напівсумами середніх квадратичних відхилень від екстремумів вихідних показників. Міжнародне положення країн у сфері соціально-трудових відносин характеризувалося за допомогою різниці відстаней до протилежних віртуальних екстремальних станів. Динаміку зміни міжнародного положення країни було проаналізовано за допомогою двох коефіцієнтів ефективності розвитку за відповідними напрямами. Ці коефіцієнти обчислювалися як приріст різниці відстаней країни до протилежних віртуальних екстремумів, поділений на довжину шляху, пройденого нею за цей період. Для України за 2021–2022 рр. обидва коефіцієнти були додатними, а в наступному періоді стали від’ємними. Порівняння відстаней, обчислених у трьох системах координат, підтвердило попереднє припущення, що Z-стандартизація має давати оцінки, найбільші за модулем, а два інші методи – досить близькі. На основі пропонованого підходу можна аналізувати дані, усереднені за декілька років, а також інші макроекономічні показники. Такий аналіз може сприяти оптимізації соціально-економічної політики держави.

ПАРАДИГМИ І МЕТОДОЛОГІЇ СУЧАСНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ: КОНВЕРГЕНЦІЯ ІННОВАЦІЙ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

2025-10-07T09:56:44+03:00

У статті розглянуто еволюцію парадигм та методологічних підходів у теорії та практиці менеджменту, а також визначено концептуальні засади їх взаємодії в умовах технологічних трансформацій сучасного суспільства. Запропоновано розмежування парадигми управлінської науки як системи фундаментальних уявлень про природу організацій та управлінських процесів, що визнається науковою спільнотою, та парадигми менеджменту як системи домінуючих поглядів на практику управління. Визначено методологію управлінської науки як систему принципів наукового пізнання управлінських явищ для отримання теоретичного знання та методологію практики менеджменту як систему інструментів організації управлінської діяльності для досягнення практичних цілей. Встановлено діалектичний характер взаємозв’язку між парадигмою та методологією: детермінуючий вплив парадигми на методологію та зворотний вплив методологічних інновацій на парадигмальні зміни. Проведено диференціацію парадигм та методологій управлінської науки і прикладного менеджменту для комплексного вивчення двоєдиної природи управлінського знання. Систематизовано підходи до періодизації парадигмальних змін у менеджменті відповідно до концепцій технологічних революцій та еволюції управлінських підходів. Результати дослідження можуть бути використані для розробки стратегій організаційного розвитку, адаптації управлінських практик до викликів технологічних та соціальних змін, формування методологічних основ підготовки менеджерів нового покоління.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ДІЛОВОЇ РЕПУТАЦІЇ ПРЕДСТАВНИКІВ БІЗНЕС-СЕРЕДОВИЩА В СФЕРІ КРЕАТИВНИХ ІНДУСТРІЙ

2025-10-08T09:03:03+03:00

У сучасних умовах трансформації економіки креативні індустрії набувають стратегічного значення для розвитку держави. Ділова репутація суб’єктів господарювання у цій сфері стає не лише інструментом конкурентної боротьби, а й важливим фактором формування довіри споживачів, партнерів та інвесторів. Особливості формування репутації в креативному бізнесі мають специфічний характер, пов’язаний із персоніфікацією бренду, публічною видимістю, швидкою репутаційною динамікою та необхідністю інноваційності. У статті проаналізовано ключові напрями формування ділової репутації представників креативного бізнесу та визначено чинники, що забезпечують її сталість. Представлені висновки можуть бути корисними як для науковців, так і для практиків у сфері культурного підприємництва. Метою дослідження обрано обґрунтування особливостей формування ділової репутації суб’єктів господарювання у сфері креативних індустрій як ключового чинника їхньої конкурентоспроможності, сталого розвитку та економічного зростання. Об’єктом дослідження в роботі виступають представники бізнес-середовища в сфері креативних індустрій країни. Завданням дослідження є виявлення та систематизація ключових особливостей формування ділової репутації суб’єктів господарювання у сфері креативних індустрій з урахуванням їх специфіки та впливу на успішність бізнесу. Методологічною основою дослідження виступили: праці українських і зарубіжних науковців з різних аспектів формування ділової репутації суб’єктів господарювання як класичного, так і креативного бізнесу; статистичні дані з офіційного сайту Державної служби статистики України; комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження (аналіз і синтез; порівняльний метод; системний підхід). За результатами дослідження визначено особливості формування ділової репутації креативного бізнесу в межах напрямів, характерних для класичного бізнесу (якість продукту; соціальна відповідальність бізнесу; фінансова стабільність; бренд роботодавця), та обґрунтовано специфічні напрями, що впливають на формування ділової репутації суб’єктів креативного бізнесу (індивідуальність бренду та особистості; присутність та видимість бренду у публічному просторі; репутаційна чутливість; інноваційність та гнучкість мислення митця або творчої команди). Сфера застосування результатів дослідження охоплює освітню діяльність (для підготовки фахівців у галузях креативного підприємництва, маркетингу, культурології); практику ведення креативного бізнесу (як методичний орієнтир для формування стратегії репутаційного менеджменту); державну та регіональну політику (для формування програм підтримки креативного підприємництва); наукові дослідження (як основа для подальших досліджень формування ділової репутації в креативній економіці). Результати дослідження дозволять українському креативному бізнесу визначити ефективні напрями діяльності, що сприятимуть формуванню позитивного іміджу та довіри споживачів, розробити репутаційну стратегію, адаптовану до специфіки креативного бізнесу, з урахуванням публічного позиціонування особистого бренду.

ІНТЕГРУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ В МЕХАНІЗМИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ

2025-10-08T11:27:49+03:00

Стаття присвячена теоретичним і практичним аспектам інтеграції управлінського обліку в механізми організаційно-економічного забезпечення сталого розвитку підприємств. Обґрунтовано, що успішний сталий розвиток вимагає трансформації систем обліково-аналітичного забезпечення підприємств, зокрема впровадження принципів управлінського обліку, орієнтованих не лише на фінансові показники, але й на екологічні та соціальні аспекти діяльності. Проаналізовано останні дослідження, що висвітлюють роль управлінського обліку у досягненні Цілей сталого розвитку та вказують на необхідність адаптації облікових систем до нових вимог (IFRS S1, S2, ESRS). Визначено, що інтегрування інструментів управлінського обліку (бюджетування, система KPI, облік витрат з урахуванням екологічних факторів) у стратегічне та операційне управління підприємством сприяє прийняттю обґрунтованих управлінських рішень щодо збалансування економічних, екологічних і соціальних цілей. Наведено приклади з практики українських і міжнародних компаній, які демонструють позитивний ефект від такої інтеграції. За результатами дослідження сформульовано рекомендації щодо подальшого розвитку організаційно-економічного механізму сталого розвитку підприємств шляхом розширення інформаційно-аналітичної функції управлінського обліку.

Вийшовши за межі простої констатації проблеми і методології, стаття деталізує комплексний алгоритм інтегрування, що охоплює нормативно-правову, організаційно-економічну та інформаційно-аналітичні компоненти. Управлінський облік є центральним елементом механізму: він забезпечує включення екологічних, соціальних і економічних цілей у планування, бюджетування, розроблення KPI, калькулювання витрат та звітність. Запропонований алгоритм передбачає: (1) визначення цілей та індикаторів сталого розвитку; (2) інтеграцію інструментів бюджетування, KPI та обліку витрат з урахуванням екологічних і соціальних критеріїв; (3) вимірювання та моніторинг виконання за всіма вимірами сталості; (4) використання результатів для коригування стратегії та систем мотивації, забезпечуючи постійне вдосконалення. Для ілюстрації застосування алгоритму наведено практичні приклади. Так, компанія Bacardi використовує гнучке бюджетування для відстеження ефективності використання ресурсів за умов змін продуктового портфеля; компенсаційна стратегія DSM передбачає, що 25 % довгострокової винагороди залежить від абсолютного скорочення викидів парникових газів у межах scope 1–3; компанії Unilever і Danone прив’язують індекси сталого розвитку до винагороди топ-менеджменту; Microsoft поєднує бонуси керівників із досягненням кліматичних цілей; програма Mission Zero корпорації Interface дозволила знизити інтенсивність викидів парникових газів на 96 % і скоротити споживання води на 89 %. Крім того, українські промислові підприємства демонструють схожу динаміку: Метінвест зменшив прямі викиди CO₂ до 2.30 т CO₂ на тонну сталі та переробляє 91 % використаної води, а DTEK планує інвестувати понад 2 млрд євро у проєкти відновлюваної енергії та побудувати акумулятори потужністю 200 МВт. Ці приклади доводять практичну реалізованість інтегрування управлінського обліку у системи сталого розвитку і свідчать, що таке інтегрування підвищує прозорість, ефективність використання ресурсів та рівень довіри стейкхолдерів, допомагаючи підприємствам ефективніше долати невизначеність.