Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки

РОЛЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В РОЗВИТКУ ІТ-СЕКТОРУ УКРАЇНИ: СТРАТЕГІЇ ОПТИМІЗАЦІЇ ТА ПОЛІТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

2025-04-07T10:08:21+03:00

Дослідження зосереджено на ролі державного регулювання в розвитку ІТ-сектору України, а також на стратегіях оптимізації та рекомендаціях щодо політики. Дослідження пояснює проблему непослідовного регуляторного впливу на зростання ІТ-сектору, що погіршується бюрократичними бар’єрами, витратами на дотримання вимог і нестабільністю політики. У дослідженні використовуються панельні дані, зібрані за 2020-2024 рік, щоб визначити вплив податкових пільг, фінансової допомоги, витрат на дотримання вимог, нормативної якості, цифрової інфраструктури та інвестицій в освіту на зростання та ефективність ІТ-сектору.

У статті використовуються результати фіксованих ефектів, випадкових ефектів і узагальненого методу моментних економетричних моделей, а результати є стійкими щодо аналізу чутливості з використанням діагностичних тестів, щоб дослідити зв’язок між державним регулюванням і продуктивністю ІТ-сектору. Це свідчить про те, що покращені податкові стимули та фінансова підтримка створюють кращі умови для зростання ІТ-сектору, тоді як зниження витрат на дотримання законодавства та краща якість регулювання допомагають досягти кращої операційної ефективності. Крім того, інвестиції в цифрову інфраструктуру, а також освіту підвищують інновації та продуктивність. У дослідженні показано, що на зростання ІТ-сектору вплинула зміна податкових пільг з 2,5 млрд грн у 2020 році до 4,5 млрд грн у 2024 році, що призвело до збільшення річних темпів зростання з 7,2% до 11,2%. Фінансова підтримка також зросла з 1,2 млрд грн до 2,3 млрд грн, таким чином підтримуючи інновації та розширення стартапів. Крім того, нижчі витрати на відповідність зменшилися з 4,5% до 3,6%, підвищилася операційна ефективність, а індекс якості регулювання піднявся з 3,2 до 4,3 і допоміг створити більш сприятливе для бізнесу середовище. Ще одним стимулом для інноваційного потенціалу та продуктивності стала цифрова інфраструктура та ІТ-освіта, які просто зросли з 0,8 млрд грн до 1,2 млрд грн.

У статті також обговорюється, як стабільна політика забезпечує довгострокове стратегічне планування з точки зору інвестора та як вона створює довіру інвестора. На основі висновків цього дослідження сформульовано рекомендації щодо політики щодо трьох вимірів, що ґрунтуються на фактичних даних: оптимізація податкових стимулів, збільшення фінансової підтримки та зменшення витрат на дотримання законодавства; з іншого боку, інвестуючи в цифрову інфраструктуру та ІТ-освіту. У статті зроблено висновок, що ІТ-сектор України має стійке зростання та глобальну конкурентоспроможність, однак такі темпи можливі за умови стабільного політичного середовища та стратегічного державного регулювання. Це дослідження також сприяє розширенню дискусії щодо державного регулювання цифрової економіки шляхом розширення сфери прикладних досліджень і пропонує подальші практичні підходи для зацікавлених сторін галузі та державних політиків.

ТЕХНОЛОГІЇ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ: АНТИКРИЗОВА ПОЛІТИКА ТА ФІСКАЛЬНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ ДІЛОВОГО СЕРЕДОВИЩА В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ ТА РЕГІОНАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ

2025-04-07T12:06:22+03:00

У статті досліджено актуальність удосконалення антикризової політики, окреслено надбання наукової думки в контексті розширення та цільового залучення технологій фінансового менеджменту. Дослідження висвітлює глобальні та регіональні виклики у сфері фінансового управління, що впливають на стабільність та адаптивність економічних систем. Визначено стратегічні пріоритети оновленої антикризової політики, що передбачає реформування фіскальних механізмів та розширення можливостей фінансового регулювання. Розглянуто перспективи інтеграції української фінансової системи у глобальні ринки, зокрема в умовах післявоєнного відновлення, коли особливо важливим є залучення іноземних інвестицій та зміцнення конкурентоспроможності економіки. Визначено глобальні та регіональні виклики в системі фінансів світу з позиції залучення досвіду в майбутніх проєктах. Оновлено бачення можливостей антикризової політики та зміни фіскального адміністрування. Проаналізовано національні інтереси в питаннях повоєнного відновлення, активного руху до входження на глобальні фінансові ринки в умовах інформаційно-інтелектуального прогресу. Систематизовано та узагальнено бачення можливостей антикризової політики в питаннях зміни фіскального адміністрування (наведено узагальнену послідовність антикризової політики в системі ієрархії макроекономіки та цільових технологій фінансового менеджменту). Визначено актуальність залучення світового досвіду цільового фіскального адміністрування з метою стимулювання ділового середовища в умовах повоєнного відновлення економіки та діяльності фінансового ринку. Наведено приклади та рекомендації м’яких моделей і цільового фіскального адміністрування з метою стимулювання ділового середовища в умовах українських реалій. Отримані результати можуть бути використані для розроблення стратегій стабілізації та розвитку фінансового сектору. Також вони можуть сприяти формуванню ефективної антикризової політики в умовах повоєнного відновлення економіки.

МАРКЕТИНГОВА СТРАТЕГІЯ ПІДВИЩЕННЯ ПРИВАБЛИВОСТІ ТУРИСТИЧНИХ ДЕСТИНАЦІЙ

2025-04-06T22:16:05+03:00

Анотація. Стаття присвячена питанням розробки та обґрунтуванню вибору маркетингової стратегії підвищення привабливості туристичних дестинацій. У статті обґрунтовано, що порушення стійкості економічної системи країни та її регіонів внаслідок воєнного втручання та посилення деструктивного впливу економічних та політичних чинників призвели до зниження привабливості держави в цілому, та туристичних дестинацій зокрема.

Метою статті є обґрунтування вибору маркетингової стратегії підвищення привабливості туристичних дестинацій. Автор акцентує увагу на необхідності перегляду існуючих маркетингових стратегій підвищення привабливості туристичних дестинацій, що обумовлено умовами воєнного конфлікту та існуючими трансформаційними змінами.

Запропоновано розглядати маркетингову стратегією підвищення привабливості туристичної дестинації як комплексний план, який через призму використання маркетингових інструментів, спрямований на активізацію процесів позиціонування туристичної дестинації у просторах задля задоволення споживчих потреб. У статті запропоновано процес вибору та реалізації маркетингової стратегії підвищення привабливості туристичних дестинацій. Даний процес складається із наступних етапів: формування мети та цілей маркетингової стратегії; визначення суб’єкта та об’єкта маркетингової стратегії; діагностика стану та тенденцій розвитку туристичних дестинацій; визначення чинників впливу на розвиток туристичних дестинацій; вибір та обґрунтування маркетингової стратегії; розробка маркетингових інструментів реалізації стратегії.

Визначено, що мета діяльності суб’єктів полягає у пошуку напрямів щодо підвищення привабливості туристичних дестинацій, залученні нових споживачів туристичних послуг чи продуктів, стимулювання туристів до подорожі. Об’єктом управління виступають туристичні ресурси дестинації (природний потенціал, історична та культурна спадщина тощо). Для підвищення привабливості туристичних дестинацій запропоновано наступні маркетингові стратегії: стратегія креативного маркетингу, стратегія державно-приватного партнерства, стратегія безпеки туризму, стратегія брендингу, стратегія туристичного кластеру. Наведено маркетингові інструменти реалізації стратегії підвищення привабливості туристичних дестинацій: Event-маркетинг, директ-маркетинг, діджитал-маркетинг, вірусний маркетинг, SEO-маркетинг, контекстна реклама.

У висновках статті зазначено, що розробка та реалізація маркетингових стратегій підвищення привабливості туристичних дестинацій потребує важеної державної та регіональної політики підтримки поступу туристичних дестинацій у повоєнний період через стимулювання розвитку бізнесу в сфері туристичної індустрії. Також акцентовано увагу на тому, що важливим є вибір тих стимулюючих маркетингових інструментів, які здатні у короткостроковій перспективі здійснити активні трансформаційні зміни щодо відновлення туристичного потенціалу, який зазнав руйнувань під час воєнного конфлікту та пожвавлення туристичних потоків в цілому.

ОПТИМІЗАЦІЯ ДИСТРИБУЦІЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ПРОДУКЦІЇ В АГРОПРОМИСЛОВОМУ БІЗНЕСІ

2025-04-06T21:52:42+03:00

Анотація. Одним із ключових чинників успіху сучасного агропромислового бізнесу є оптимізація дистрибуційних процесів, що дозволяє знижувати витрати, підвищувати швидкість і якість поставок, а також забезпечувати максимальну відповідність попиту та пропозиції. Одним із таких методів є використання економетричних моделей для виявлення закономірностей та оптимізації витрат на різних етапах дистрибуції, що дає змогу розробляти обґрунтовані стратегії управління ресурсами та покращувати фінансові показники компаній. У статті розглянуто застосування економетричних моделей для оптимізації дистрибуційних процесів на прикладі ПрАТ «Миронівський хлібопродукт», одного з лідерів агроіндустрії України, який активно впроваджує інноваційні підходи у виробництво та дистрибуцію продукції. Метою роботи є моделювання взаємозв'язку та встановлення впливу витрат на різні етапи дистрибуції для надання рекомендацій щодо їх оптимізації та підвищення ефективності. Для оптимізації витрат і збільшення продажів інноваційної продукції компанії виконано обґрунтований вибір моделі за критеріями: простота реалізації, обсяг даних, гнучкість, точність результатів і вартість реалізації. З’ясовано, що багатофакторна регресія є оптимальним вибором, оскільки має низку переваг, які роблять її найбільш релевантною для діяльності аналізованої компанії агропромислового сектору. Для побудови моделі було вибрано ключові фактори: витрати на транспортування, маркетингові витрати, сезонність попиту та частка експорту. Розроблена модель підтверджує високий рівень кореляції між факторами та рівнем продажу. Використання методу звичайних найменших квадратів (OLS) та побудова теплової карти дозволили провести детальний аналіз і зробити прогнози щодо впливу цих факторів на обсяг продажів. Основні результати показують, що найбільш значущим фактором, який впливає на обсяги продажів компанії, є частка експорту, маркетингові та транспортні витрати мають суттєвий, але менший вплив, що свідчить про великий потенціал для зростання через розширення експорту та вдосконалення логістичних і маркетингових процесів. Проведений аналіз дозволив також з’ясувати ключові проблеми, які стримують розвиток дистрибуції інноваційної продукції та розробити рекомендації щодо їх вирішення. Отримані результати мають практичну цінність для більш ефективного планування витрат у системі дистрибуції, оптимізації ресурсів, що сприятиме підтримці конкурентних переваг компанії і стійкому її зростанню на ринку.

ІСТОРИЧНІ УРОКИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ: ПЕРСОНАЛІСТИЧНИЙ ВИМІР, ОПТИМІЗАЦІЯ ВИТРАТ ТА ІННОВАЦІЇ

2025-04-07T07:08:18+03:00

У сучасному бізнес-середовищі кризи є неминучими, так як постійно в світі спостерігаються економічні спади, технологічні зрушення, пандемії, політичні й воєнні конфлікти, що суттєво впливає на функціонування суб’єктів господарювання незалежно від виду їх діяльності. Вивчення досвіду провідних світових компаній у подоланні криз дозволяє підприємцям ефективніше адаптуватися, розробляти дієві стратегії мінімізації ризиків та використовувати перевірені практики для власного зростання. Орієнтація на заходи, які у період кризи здійснювали провідні світові компанії має дозволити суб’єктам господарювання запобігти помилкам у стратегічному управлінні та скоротити витрати на експерименти різного роду. До того ж, антикризові заходи провідних компаній світу часто ґрунтуються на довгостроковому плануванні, що дозволяє їм не лише пережити кризу, але й вийти з неї більш економічно потужними та сильними, тому наслідування таких прикладів дозволить сучасним суб’єктам господарювання підвищити власну стійкість та адаптованість бізнесу до складних умов існування на ринку. Метою дослідження обрано вивчення історичних практик виходу з кризового стану провідними компаніями світу різних сфер діяльності. Об’єктом дослідження в роботі виступають провідні компанії світу різних сфер діяльності (від автомобілебудування і до мережі ресторанів швидкого харчування). Завдання дослідження полягає у обґрунтуванні ключових складових успішної стратегії антикризового управління, застосування яких в українському діловому середовищі дозволило б стабілізувати соціально-економічний стан в країні. Методологічною основою дослідження виступили праці українських науковців, присвячені дослідженню різних аспектів антикризового управління та методи вибіркового й порівняльного аналізу, наукової абстракції й логічного узагальнення, які було використано для встановлення ключових складових ефективного антикризового управління, перевірених часом. За результатами дослідження визначено три ключових складові успішного антикризового управління – талановита особистість, оптимізація витрат та інновації. Сфера застосування результатів дослідження пов’язана з можливістю створення більш дієздатних стратегій антикризового управління українськими суб’єктами господарювання в орієнтації на ті заходи, які були здійсненими в сфері антикризового управління провідними компаніями світу. Результати дослідження дозволять українським підприємствам мінімізувати ризики, посилити конкурентні переваги та сформувати стратегії довгострокового розвитку в умовах нестабільного зовнішнього середовища сьогодення та в повоєнний період.

САМОМЕНЕДЖМЕНТ В СИСТЕМІ РОЗВИТКУ ІТ-ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ: ЯКІСТЬ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ТА ІМІДЖУ

2025-04-06T22:45:57+03:00

У статті досліджується роль самоменеджменту в системі розвитку ІТ-підприємств України, його вплив на якість прийняття управлінських рішень та формування корпоративного іміджу. Визначено, що ефективний самоменеджмент сприяє підвищенню продуктивності праці, стратегічному плануванню, розвитку компетенцій персоналу та оптимізації внутрішніх управлінських процесів. Розглянуто світові рейтинги ІТ-галузі, що оцінюють рівень інформаційного та інтелектуального прогресу країн. Аналіз позицій України в цих рейтингах дозволяє оцінити ефективність самоменеджменту в ІТ-секторі та визначити напрями вдосконалення управлінських практик. Методологія дослідження базується на поєднанні теоретичного аналізу наукових підходів до самоменеджменту, порівняльного аналізу міжнародних рейтингів цифрової економіки та емпіричного дослідження успішності українських ІТ-компаній. У статті розглянуто значення самоменеджменту як ключового інструменту розвитку фахівця та підвищення конкурентоспроможності ІТ-підприємств. Самоменеджмент визначено як сучасну управлінську технологію, що сприяє цільовому нарощенню інтелектуального та фізичного капіталу в умовах швидких змін інформаційного простору та невизначеності ринкового середовища. Встановлено, що ставлення до самоменеджменту є індикатором зрілості керівництва компанії та чинником формування її корпоративного іміджу. Запропоновано логіко-структурну модель процедур покращення іміджу ІТ-компаній на основі системного впровадження технологій самоменеджменту. Визначено ключові управлінські процедури, які впливають на ефективність роботи персоналу та сприйняття компанії зовнішніми стейкхолдерами. Обґрунтовано, що послідовна реалізація заходів із самоменеджменту забезпечує стратегічні переваги компанії, підвищення довіри клієнтів та партнерів, оптимізацію управлінських процесів, що позитивно впливає на її репутацію. Результати дослідження свідчать, що високий рівень самоменеджменту в компанії сприяє ефективному прийняттю рішень, зміцненню корпоративної культури, покращенню іміджу та конкурентоспроможності. Запропоновано логіко-структурну модель інтеграції технологій самоменеджменту у внутрішні управлінські процеси ІТ-компаній.

МАРКЕТИНГОВИЙ МЕХАНІЗМ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

2025-04-06T22:38:09+03:00

У статті розглядається маркетинговий механізм соціально-економічного розвитку регіону як ключова складова інтегрованого процесу, що включає зміни в економічній, соціальній та культурній сферах. Метою статі є уточнення понятійного апарату, який стосується механізмів соціально-економічного розвитку регіону, визначення сутності, структури та ключових інструментів маркетингового механізму соціально-економічного розвитку регіону, а також окреслення його ролі у формуванні конкурентних переваг та забезпеченні сталого розвитку.

Пояснюється, що соціально-економічний розвиток є процесом взаємодії різних учасників (населення, бізнесу, органів влади, інвесторів тощо) із метою підвищення якості життя, розвитку людського потенціалу та забезпечення сталого економічного зростання. Окремо наголошується на важливості маркетингового механізму в досягненні соціально-економічних цілей через створення конкурентних переваг, розвиток бренду та привабливості регіону.

Автор також визначає основні компоненти механізмів соціально-економічного розвитку, що включають: економічний, фінансовий, соціальний, екологічний, організаційно-управлінський, інституційно-правовий, інноваційно-технологічний, інформаційно-комунікаційний та маркетинговий механізм. Маркетинговий механізм у цій системі виступає як комплекс маркетингових технологій, інструментів, активностей, ініціатив, методів та принципів, які забезпечують довгостроковий соціально-економічний розвиток регіону, формують регіональний імідж, просувають бренд, конкурентні переваги регіону та його привабливість для обраних цільових аудиторій, дозволяють досліджувати, формувати, обслуговувати та розвивати регіональні ринки, налагоджувати економічну, соціальну, партнерську та інформаційну взаємодію зі стейкхолдерами.

Відзначено, що маркетинговий механізм забезпечує соціально-економічний розвиток набором інструментів та технологій: дослідження потреб та намірів цільових аудиторій, використання Big Data, стратегічного аналізу та різноманітних маркетингових інструментів в рамках елементів комплексу маркетингу, зокрема багаторівневий регіональний продукт, регіональна марка, реклама та PR-активності, імідж та брендинг, digital-маркетинг, інфлюенс-маркетинг, івент-маркетинг, партнерський маркетинг, цінова доступність, регіональна логістика та ін.

Зроблено висновок, що механізм соціально-економічного розвитку регіону включає набір системних «ігрових» рішень (методів, інструментів, засобів, ресурсів, впливів, регуляторів), які дозволяють регіональній системі перейти на новий етап розвитку через якісну адаптацію до змін і нестабільність зовнішнього середовища. У цьому контексті маркетинговий механізм відіграє ключову роль у формуванні позитивного іміджу регіону, стимулюванні інвестиційної активності, підтримці регіонального бренду та просуванні унікальних конкурентних переваг регіону, гармонізації складових сталого розвитку. В статті окреслені перспективні напрями досліджень, пов'язаних із удосконаленням маркетингових інструментів і партнерських стратегій для зміцнення соціально-економічної взаємодії між регіонами та їх цільовими аудиторіями.

КОНЦЕПЦІЯ SMART У МАРКЕТИНГУ ТУРИСТИЧНИХ ДЕСТИНАЦІЙ: СУТЬ, МЕХАНІЗМИ ТА ІНСТРУМЕНТИ

2025-04-07T11:03:38+03:00

Стаття присвячена дослідженню концепції SMART в маркетингу туристичних дестинацій, актуальність чого обумовлена зростаючою роллю цифрових технологій у забезпеченні їх стійкого розвитку та інноваційного управління. В умовах постійних змін споживчих пріоритетів та підвищених очікувань щодо комфорту, безпеки й екологічності, концепція SMART-дестинацій є ключовим вектором розвитку сучасного туризму. Впровадження розумних технологій дозволяє не лише покращити якість туристичних послуг, а й сприяє соціально-економічному зростанню регіонів. Інструменти аналізу даних, автоматизовані системи моніторингу та прогнозування допомагають ухвалювати обґрунтовані рішення, визначати стратегічні пріоритети та моделювати потенційні сценарії розвитку. Механізм функціонування SMART-дестинацій забезпечує збалансоване управління туристичними потоками та мінімізує негативний вплив на довкілля й інфраструктуру, в цілому визначаючи концепцію не лише як таку що стимулює прогрес у туристичній галузі, а й дозволяючи розглядати її як чинник сприяння гармонійному розвитку суспільства загалом.

Метою роботи є опис механізму та результатів трансформації туристичних дестинацій відповідно до визначених ключових характеристик концепції SMART.

У межах дослідження концепції SMART в маркетингу туристичних дестинацій було застосовано аналітичний метод для впорядкування та критичного осмислення наукових і прикладних джерел, що висвітлюють фактори впливу, особливості функціонування визначеного типу територій. З метою обґрунтування механізму формування SMART-дестинації використовувалися методи синтезу та узагальнення, що дозволили відобразити та охарактеризувати рівні та результати процесу.

У статті розглянуто суть концепції SMART-напрямку, акцентовано увагу на наявності унікальних конкурентних переваг дестинацій такого типу. З метою виокремлення характеристик SMART-дестинацій відображено та проаналізовано підходи щодо трактування даного поняття.

На основі аналізу цілісної моделі, яка концептуалізує розумні дестинації, запропоновано та описано механізм їх формування та функціонування, що охоплює стратегічно-реляційний, інструментальний, прикладний рівні. Стратегічно-реляційний рівень включає управління, забезпечення сталого розвитку, доступності, впровадження інновацій; інструментальний рівень – цифровий зв’язок та інтелектуальні технології, а прикладний – розумні рішення. В сукупності рівні механізму забезпечують реалізацію завдань формування нового туристичного досвіду, впливу на бізнес-середовище, а також створення додаткових економічних, соціальних, культурних, політичних та екологічних цінностей. Запропонований підхід є корисним з позицій визначення вектору адаптації існуючої інфраструктури традиційних туристичних локацій до концепції SMART у розрізі забезпечення сталого розвитку, оптимізації ресурсів та підвищення їх конкурентоспроможності.

ОНОВЛЕННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ СКЛАДОВОЇ СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ ЗАКЛАДІВ ІНДУСТРІЇ ГОСТИННОСТІ

2025-04-07T09:43:15+03:00

Анотація. Стаття присвячена аналізу сучасних напрямів оновлення маркетингової складової стратегічного розвитку закладів індустрії гостинності. Зростання глобальної індустрії гостинності зумовлене змінами у поведінці споживачів, які все більше орієнтуються на унікальний, персоналізований досвід, а не лише на комфортні умови проживання. Серед чинників розвитку також відзначено зростання пов’язаного ринку туристичних вражень, що стимулює готельні мережі трансформувати свої ціннісні пропозиції.

Метою статті є визначення сучасних напрямів оновлення маркетингових стратегій, зокрема стратегій маркетингу персоналу та цифрового маркетингу, для забезпечення довгострокового розвитку закладів індустрії гостинності. Автори акцентують увагу на необхідності радикального переосмислення маркетингових підходів, переходу до єдиних цифрових платформ, які дозволяють персоналізувати взаємодію з гостями та працівниками.

Відзначено, що стратегії маркетингу персоналу включають просування бренду роботодавця, використання соціальних мереж для залучення молодих талантів, креативні підходи до найму та мотивації, а також програми професійного розвитку, гнучких умов праці, соціальної відповідальності та сталості. Ключовими факторами для залучення талантів молодого покоління визначені інвестиції в корпоративну культуру, партнерський маркетинг, бренд роботодавця, соціальну відповідальність, кар’єрний та особистісний розвиток.

Стратегії цифрового маркетингу реалізуються в напрямах оптимізації прямих бронювань, активного використання соціальних мереж, таргетованої реклами та інтеграцію штучного інтелекту для покращення клієнтського досвіду. Автор узагальнив актуальну інформацію стосовно популярності соціальних мереж як майданчиків для просування готелів, зробив висновки щодо напрямів їх застосування в маркетингу закладів індустрії гостинності. Відзначено, що соціальні мережі є потужним інструментом для реалізації маркетингових стратегій у готельній індустрії, публікації унікального контенту, презентації готельного продукту, просування спеціальних акцій, аналізу тенденцій та відгуків, моніторингу та глибинного аналізу реальних проблем, бажань і болючих точок туристів, покращення сервісу. Кожна платформа має свої особливості, які дозволяють ефективно взаємодіяти з цільовою аудиторією та досягати маркетингових цілей.

Також у статті розглядаються стратегії співпраці з онлайн-туристичними агентствами (OTA) та глобальними системами розподілу (GDS), які залишаються ключовими каналами для залучення гостей. Автори підкреслюють важливість балансу між прямими бронюваннями та бронюваннями через посередників для максимізації доходів.

У висновках статті зазначено, що індустрія гостинності в сучасних умовах стикається з новими викликами, пов’язаними із залученням та утриманням нових поколінь клієнтів та фахівців. Успіх у сучасній індустрії гостинності залежить від здатності закладів забезпечити високий рівень емоційного та фінансового повернення від кожного гостя. Для цього необхідно інтегрувати інноваційні маркетингові стратегії, зокрема креативні підходи до залучення та утримання персоналу, активне використання цифрових технологій та адаптацію до змін у поведінці споживачів. Напрями подальших досліджень включають вивчення ролі штучного інтелекту та big data у персоналізації клієнтського досвіду, аналіз поведінкових особливостей споживачів різних поколінь, а також розробку креативних маркетингових стратегій для створення унікального клієнтського досвіду.

ФОРМУВАННЯ МІКРОЕКОНОМІЧНОЇ МОДЕЛІ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧІВ В УМОВАХ ПОГЛИБЛЕННЯ ПРОЦЕСІВ ЦИФРОВІЗАЦІЇ

2025-04-07T12:59:47+03:00

Дана стаття являє авторське бачення питання щодо формування сучасної мікроекономічної моделі поведінки споживачів. Численні зміни, які відбулись в соціально-економічних відносинах, виробництві, техніці і технологіях та в світогляді людства впродовж останніх віків суттєво змінили відношення до ролі споживача – суб’єкта економічних відносин. Внутрішні особливості теорії поведінки споживачів обумовили її вивчення різними науковцями: соціологами, психологами, дослідниками економічної теорії, маркетингу, менеджменту.

Незважаючи на наявний досить широкий аналіз питань, присвячених формуванню поведінки споживачів, проблематика цього питання потребує подальшого вивчення, що обумовлено як розвитком економічної науки, так і розвитком людської цивілізації, яка диктує нові умови формування споживацької поведінки та перегляд вже існуючих концепцій. Автори звертають увагу на той факт, що поведінка споживачів – це частина в першу чергу саме фундаментальної економічної науки, а не галузевої науки – маркетингу.

Метою статті є мікроекономічний аналіз моделі поведінки споживачів в сучасних умовах.

Стаття являє теоретичне дослідження, яке побудовано на понятійному відображенні дійсності, формуванні суджень та умовиводів. Інформаційною базою статті стали праці як світових, так і вітчизняних науковців. Для написання статті широко використані універсальні (філософські та загальнонаукові) методи наукових досліджень. Побудова статті відповідає логіко-аналітичному методу. Метод абстрагування дозволив дослідити залежності і ступінь взаємозв’язку окремих чинників, що формують модель споживчої поведінки. Візуально-графічний метод проілюстрував функції Торнквіста та закон Енгеля. Використання методів індукції, дедукції, синтезу та узагальнення дозволили сформулювати основні тези статті та зробити висновки.

В статті розглянуто особливості формування моделі поведінки споживачів в сучасних умовах з позиції мікроекономічного підходу. Підкреслено важливість мікроекономічного аналізу поведінки споживачів, який розглядається як основа для побудови сучасних моделей споживчої поведінки. В якості базових складових мікроекономічної моделі поведінки споживачів названо принцип раціональності споживачів, врахування цінових та нецінових чинників. Основним серед нецінових чинників зазначено дохід споживача. Відображено вплив сучасних процесів цифровізації суспільства на трансформацію традиційної мікроекономічної моделі поведінки споживачів.

Зазначено, що сучасна мікроекономічна модель поведінки споживачів не може бути універсальною для різних споживачів. Основа моделі споживчої поведінки має базуватись на фундаментальних принципах теорії поведінки споживачів – це має об’єднувати всі моделі, а потім доповнюватись певними «надбудовами» пов’язаними з соціально-психологічними особливостями споживачів. Важливою складовою такої «надбудови» стає ступінь цифровізації споживачів.

Запропоновано вибудовувати сучасну модель поведінки споживачів враховуючи як базові аспекти споживчої поведінки, закладені в мікроекономічному аналізі, так і нові тенденції, які є результатом поширення цифровізації у суспільстві. Одним з варіантів побудови сучасної моделі поведінки споживачів, яка б враховувала ступень їхньої цифровізації, автори вбачають розробку таких моделей для груп споживачів, об’єднаних відповідно до теорії поколінь.

ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ПІДҐРУНТЯ ПРИЙНЯТТЯ ЕФЕКТИВНИХ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ НА ЗАСАДАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

2025-04-07T12:36:33+03:00

Дослідження економічної безпеки підприємства є ключовим чинником забезпечення сталого розвитку в умовах пермакризи, оскільки визначає здатність суб’єкта господарювання адаптуватися до змін зовнішнього середовища, ефективно протидіяти дестабілізуючим факторам та приймати ефективні управлінські рішення. Стаття присвячена удосконаленню оцінки економічної безпеки підприємства та розробці методичного та практичного інструментарію. Особливо актуальним це питання є для металургійної галузі, де нестабільність зовнішнього середовища та коливання фінансових показників зумовлюють необхідність удосконалення методики оцінки економічної безпеки підприємства, що сприятиме підвищенню стійкості та швидкій адаптації до нових викликів. Для досягнення поставленої мети в статті використано комплексний і системний підходи, діалектичний метод пізнання, а також методи аналізу, синтезу та узагальнення. Авторами запропоновано та апробовано методичний підхід до оцінки економічної безпеки підприємства на основі інтегрального показника, який дозволяє своєчасно виявляти та усувати загрози і ризики за окремими складовими. Визначено такі складові: фінансова, кадрова, інноваційно-інвестиційна, що відповідає умовам сталого розвитку підприємства. Розроблено поетапну модель розрахунку інтегрального показника оцінки економічної безпеки підприємства. Графічно наведено інтерпретація розрахунків за даною методикою. Апробована методика оцінки економічної безпеки підприємства дозволяє коригувати кількісні та якісні показники з урахуванням галузевої специфіки конкретного суб'єкта господарювання, охоплюючи весь спектр зовнішніх і внутрішніх процесів підприємства. Результати дослідження можуть бути використані топ-менеджментом металургійних підприємств для прийняття ефективних управлінських рішень на засадах сталого розвитку в умовах пермакризи.

ЦИФРОВІ МАРКЕТИНГОВІ ІНСТРУМЕНТИ У ПРОСУВАННІ ТУРИСТИЧНИХ ДЕСТИНАЦІЙ

2025-04-10T14:39:28+03:00

У статті розглядається роль та значення цифрових маркетингових інструментів у сучасному просуванні туристичних дестинацій. Проаналізовано динаміку зростання доходів туристичної галузі регіонів України у 2021-2024 рр., зокрема виокремлено п’ять регіонів-лідерів (м. Київ, Львівський, Одеський, Івано-Франківський та Київський регіони), які демонструють стабільне зростання та суттєву фінансову активність у сфері туризму.

Визначено, що процес прийняття рішення туриста залежить від особливостей дестинації та ефективності управління нею. Розглядаються ключові категорії онлайн-інструментів, серед яких офіційний вебсайт, пошукова оптимізація та контекстна реклама, маркетинг у соціальних мережах, таргетована реклама, залучення користувацького контенту, email-маркетинг, мобільний маркетинг, а також різноманітні форми онлайн-реклами. Запропоновано інноваційний підхід до оптимізації процесу вибору цифрових маркетингових інструментів для просування туристичних послуг, що ґрунтується на принципі максимізації впливу на потенційного клієнта на кожному окремому етапі його подорожі до прийняття остаточного рішення про купівлю.

Стаття підкреслює необхідність розробки комплексної та інтегрованої стратегії цифрового маркетингу, що враховує унікальні характеристики туристичної дестинації, потреби та поведінку її цільової аудиторії. Наголошується на важливості використання аналітичних інструментів для постійного моніторингу ефективності, своєчасного внесення корективів та оптимізації маркетингових зусиль для досягнення максимального результату у конкурентному туристичному середовищі. Також розглядаються новітні тенденції у цифровому маркетингу, які можуть бути ефективно використані для просування туристичних дестинацій.