Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки

ЦИФРОВІ ТРАНСФОРМАЦІЇ HR-ПРОЦЕСІВ ЯК СКЛАДОВА СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ ОРГАНІЗАЦІЙ

Михайло Ведерніков — 2025-04-27

Анотація. У період, коли зусилля щодо підвищення продуктивності виробництва наближаються до межі своїх можливостей, організації все більше приділяють увагу своїм співробітникам та удосконаленню HR-процесів. Ефективна система HR-інжинірингу є ключовим фактором успіху та забезпечує стратегічну конкурентоспроможність сучасної організації. Цифрова трансформація бізнес-середовища, запровадження диджитал-технологій в HR-сфері є вимогою часу та дозволяє оптимізувати бізнес-процеси організацій в сучасних умовах господарювання. Метою дослідження вдосконалення теоретико-методичних підходів та розробка практичних рекомендацій щодо побудови системи HR-інжинірингу на засадах використання диджитал-інструментів для цифровізації HR-процесів, реалізація якої забезпечує посилення конкурентних переваг організації за сучасних умов. Об’єктом дослідження виступають HR-процеси в організації. Завдання дослідження полягають в наданні характеристики основних HR-процесів у системі HR-інжинірингу сучасної організації; обґрунтуванні можливості застосування диджитал-інструментів для цифровізації HR-процесів; дослідженні поточного стану використання диджитал-технологій в системі HR-інжинірингу українських та міжнародних компаній; розробленні диджитал-інструментів для цифровізації основних HR-процесів у системі HR-інжинірингу; визначенні можливості для подальших досліджень та розвитку диджитал-технологій в сфері HR-інжинірингу. Методологічною основою дослідження виступили публікації, присвячені дослідженню цифрових трансформацій в сфері HR-інжинірингу та теоретичні методи в опрацюванні наукових публікацій, що стосуються цифровізації елементів системи HR-інжинірингу; метод спостереження у вивченні конкретних випадків впровадження диджитал-інструментів у практику вітчизняних та зарубіжних підприємств; метод аналізу у дослідженні новітніх технологій та рішень, що пропонуються на ринку HR-технологій; метод логічного узагальнення в обґрунтуванні диджитал-інструментів для цифровізації HR-процесів в сучасних організаціях. За результатами дослідження поглиблено теоретико-методичні засади цифровізації елементів системи HR-інжинірингу. Сфера застосування результатів дослідження пов’язана із застосуванням диджитал-інструментів в HR-процесах у сучасних організаціях. Результати дослідження дозволять використовувати розроблені диджитал-інструменти у практиці діяльності сучасних організацій задля підвищення ефективності системи HR-інжинірингу.

HR-ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ КАДРОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ У REMOTE-СЕРЕДОВИЩІ

Тетяна Глушко — 2025-04-27

Анотація. У статті досліджено роль HR-технологій у трансформації кадрового адміністрування в умовах remote-формату. У фокусі – роль і значення HR-технологій у забезпеченні ефективності управління персоналом за умов remote-формату, що передбачає гнучке місце та режим роботи, мобільність працівників, а також акцент на результативності, а не на жорсткому контролі часу. Окрему увагу приділено національному контексту: специфіці впровадження цифрових HR-технологій в Україні в умовах воєнного стану, нерівного доступу до цифрової інфраструктури, нормативно-правовим обмеженням та необхідності дотримання принципів безпеки даних. Проаналізовано ключові переваги та ризики впровадження HR-технологій, особливо в контексті українських реалій, включаючи воєнний стан, цифрову нерівність та нормативні обмеження. Визначено відмінності між поняттями «дистанційна робота» та «remote-формат», з акцентом на гнучкість, мобільність та результативність. Метою дослідження обрано визначення сучасних підходів до впровадження HR-технологій у процеси кадрового адміністрування у форматі remote та розробка практичних рекомендацій щодо їх ефективного використання. Об’єктом дослідження в роботі виступають організаційні та технологічні аспекти кадрового адміністрування в умовах гнучкої віддаленої зайнятості. Завдання дослідження полягає у обґрунтуванні можливостей, переваг і викликів застосування HR-технологій у практиці управління персоналом на дистанції, з урахуванням специфіки українського правового поля та цифрової інфраструктури. Методологічною основою дослідження виступили праці вітчизняних і зарубіжних дослідників у галузях HR-менеджменту, цифрової трансформації бізнесу, трудового права та управління людськими ресурсами. За результатами дослідження визначено ключові напрями застосування HRM-систем, платформ електронного документообігу, систем цифрової ідентифікації, аналітичних інструментів і сервісів для оцінювання результативності працівників у віддаленому режимі. Сфера застосування результатів дослідження пов’язана з практичною діяльністю HR-підрозділів підприємств, установ та організацій, що впроваджують або оптимізують дистанційні та гібридні моделі роботи. Результати дослідження дозволять українським підприємствам ефективніше адаптувати кадрову політику до умов змінного робочого середовища, підвищити гнучкість, цифрову стійкість і конкурентоспроможність завдяки інтеграції сучасних HR-технологій. Результати дослідження можуть бути використані як теоретична основа і практичний інструментарій для фахівців у сфері HR, управління персоналом, організаційного розвитку та цифрової трансформації.Стаття містить рекомендації щодо удосконалення кадрових процесів у форматі remote, зокрема адаптацію внутрішніх політик компаній до гнучких режимів праці, формування результатоорієнтованих KPI, розвиток цифрової компетентності працівників і HR-фахівців. Наукова новизна дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні поняття цифрового кадрового адміністрування, формулюванні моделі його організації у remote-форматі, а також систематизації сучасних HR-технологій з урахуванням їх функціонального потенціалу.

ФОРМУВАННЯ БРЕНДУ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПРОДОВОЛЬЧОЇ ПРОДУКЦІЇ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Олександр Дем’яненко — 2025-04-27

Анотація. У сучасних умовах цифровізації економіки формування бренду регіональної продовольчої продукції набуває особливої актуальності. Цей процес виступає інструментом підвищення конкурентоспроможності агропродовольчих товарів, просування їх на внутрішніх і зовнішніх ринках, а також чинником регіонального розвитку. Метою статті є обґрунтування доцільності та перспективності формування бренду регіональної продовольчої продукції в умовах цифровізації економіки, виявлення ключових чинників та інструментів, що сприяють підвищенню конкурентоспроможності локальних продовольчих брендів. З метою досягнення поставленої мети використано системний огляд наукових праць, логіко-аналітичне узагальнення та контент-аналіз. У статті здійснено комплексне дослідження теоретико-методологічних засад брендингу продовольчої продукції з урахуванням регіональної специфіки та викликів цифрової трансформації. Проаналізовано сучасний науковий доробок у сфері брендингу продовольчих товарів і маркетингових стратегій регіонального розвитку. Визначено особливості створення регіональних продовольчих брендів, їх конкурентні переваги та стратегічну значущість у формуванні позитивного іміджу територій. Окреслено основні етапи формування бренду за участі ключових зацікавлених сторін. Здійснено виявлення та систематизацію чинників, що впливають на процес брендування продовольчої продукції, з урахуванням можливостей цифровізації. Розкрито структуру бренду регіональної продовольчої продукції, яка охоплює ідентичність, якість, географічне походження та культурну автентичність. Окрема увага приділена цифровим інструментам, які забезпечують ефективну комунікацію з цільовою аудиторією, підвищують довіру споживачів і зміцнюють ринкові позиції виробників. Визначено основні виклики, з якими стикаються виробники в умовах цифрової економіки. У результаті дослідження запропоновано комплексний підхід до формування регіонального бренду продовольчої продукції, що базується на синергії маркетингових інструментів, цифрових технологій та регіонального потенціалу.

СПЕЦИФІКА ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ HR-ФУНКЦІЙ НА ПІДПРИЄМСТВАХ У КРИЗОВИХ УМОВАХ

Вікторія Шукліна — 2025-04-27

Анотація. У сучасних умовах стрімкого розвитку інформаційних технологій діджиталізація набуває ключового значення в бізнес-середовищі. Цифрові інструменти змінюють традиційні управлінські підходи. Діджиталізація впливає на способи прийняття рішень, взаємодії з персоналом, планування діяльності, контролю за виконанням завдань і аналізу продуктивності. Особливо помітним цей вплив став у контексті новітніх глобальних викликів. Повномасштабна війна в Україні та пандемія COVID-19 створили ще більш нестабільне та динамічне середовище. Вітчизняні підприємства мають нагальну потребу в адаптації управління людськими ресурсами до цифрових змін в умовах надзвичайних обставин, аби зберегти свою конкурентоспроможність.

Метою статті є виявлення та систематизація ключових змін у функціях управління людськими ресурсами на вітчизняних підприємствах в кризових умовах крізь призму їх діджиталізації; проведення концептуального аналізу поняття “діджиталізація HR-функцій” та його розмежування з поняттями “цифровізація” та “цифрова трансформація” з метою уточнення термінології; визначення впливу змін у HR-функціях на ефективність управління персоналом в умовах кризових викликів пандемії та воєнного часу. Особливу увагу варто приділити динаміці змін у таких HR-функціях, як контроль, комунікація, мотивація і оцінка ефективності.

Для емпіричного аналізу використано офіційні статистичні звіти міжнародних організацій (OECD, KPMG, European Business Association), наукові публікації провідних авторів, аналітичні огляди бізнес-видань (Forbes Ukraine, Hurma), а також результати опитувань і експертних інтерв’ю серед вітчизняних підприємств. Аналіз включає формування індексу діджиталізації на основі кількісних показників цифрової трансформації. В дослідженні проведено порівняльний аналіз змін у ключових HR-функціях у періоди до пандемії, під час пандемії, у воєнний час. Застосовано систематизацію та візуалізацію даних для чіткого відображення особливостей цифровізації функцій управління людськими ресурсами.

Результати цього дослідження доводять, що цифрова трансформація вітчизняних підприємств у 2019–2024 рр. відбувалася переважно через діджиталізацію HR-функцій. Саме цей фактор сприяв адаптації управлінських процесів у кризових умовах пандемії та воєнного стану. Встановлено значний розрив у рівні цифрової зрілості між великими вітчизняними підприємствами та МСП. Дослідження підтверджує нагальну потребу не лише в оптимізації цифрових процесів, а й у створенні інтегрованих моделей цифрової трансформації, орієнтованих на особливості масштабів бізнесу.

НОРМАТИВНЕ ПІДҐРУНТЯ СТРАТЕГІЧНОГО ПАРТНЕРСТВА БІЗНЕСУ ТА ОСВІТИ В РЕГІОНІ

Олег Настенко — 2025-04-27

Анотація. Актуальність теми дослідження зумовлена потребою у забезпеченні якісної підготовки фахівців, здатних задовольнити сучасні вимоги регіональних ринків праці. У повоєнний період швидкість процесів відновлення економіки України значною мірою буде залежати від ефективної взаємодії між закладами освіти та представниками бізнесу на регіональному рівні. Водночас нормативно-правове регулювання цього партнерства поки що залишається фрагментарним і недостатньо адаптованим до практичних і актуальних на сьогодні потреб сторін. Недосконалість законодавчої бази стримує розвиток дуальної освіти, реалізацію освітніх програм, узгоджених з вимогами роботодавців, та формування сталих інституційних механізмів співпраці. Саме тому наукове осмислення та удосконалення нормативного підґрунтя партнерства між освітою та бізнесом сьогодні набуває особливої значущості. Воно відкриває можливості для гармонізації інтересів учасників освітнього процесу та суб’єктів господарювання, сприяючи підвищенню конкурентоспроможності випускників на ринку праці. Вирішення цього завдання є необхідною умовою для формування ефективної регіональної політики у сфері людського капіталу та інноваційного розвитку. Метою дослідження виступає оцінка нормативного забезпечення України щодо активізації різних аспектів стратегічного партнерства бізнесу та освіти як умови відновлення економіки регіонів під час війни та в повоєнний період. Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають у процесі нормативно-правового регулювання співпраці між закладами освіти та суб’єктами господарювання в контексті регіонального розвитку. Завдання дослідження полягає у виявленні проблемних аспектів чинного нормативно-правового забезпечення стратегічного партнерства між бізнесом та освітою в Україні на регіональному рівні та обґрунтування напрямів його удосконалення. Методологічною основою дослідження виступив системний підхід до аналізу нормативно-правових актів, що регламентують взаємодію бізнесу та освіти, а також методи наукової абстракції та логічного узагальнення. За результатами дослідження сформульовано рекомендації щодо вдосконалення нормативного підґрунтя партнерства освіти і бізнесу в регіонах країни. Сфера застосування результатів дослідження охоплює нормотворчу діяльність органів державної влади, практичну діяльність закладів освіти, стратегічне планування суб’єктів господарювання та розробку регіональних програм розвитку. Результати дослідження дозволять: підвищити ефективність реалізації освітніх програм закладів освіти України через більш інтенсивне залучення представників підприємницького сектору; сприяти інтеграції освіти, науки та виробництва як ключової умови розвитку людського капіталу в регіонах країни; спрямувати зусилля регіональних органів влади, освітніх установ і бізнесу на відновлення регіональної економіки в повоєнний період.

КЛЮЧОВІ СКЛАДОВІ HR-МЕНЕДЖМЕНТУ ПРОЄКТНОЇ КОМАНДИ ПІДПРИЄМСТВА: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ

Олександр Якушев — 2025-04-27

Анотація. У статті визначено особливості HR-менеджменту проєктної команди підприємства як специфічного об’єкта управління. HR-менеджмент проєктної команди – це сегмент загального управління персоналом, який потребує цілеспрямованого, глибокого дослідження через свою унікальну природу. Метою статті є дослідження середовища та умов, в яких функціонують проєктні команди, з метою визначення та опису найважливіших із них. Для досягнення цієї мети було визначено ключові складові та функції HR-менеджменту проєктної команди. Проведено порівняльний аналіз формування кадрової політики проєктної команди та підприємства загалом. Важливим аспектом дослідження є класифікація та систематизація властивостей, притаманних HRменеджменту проєктної команди на основі аналізу її природи – як відокремленої складової структури підприємства, так і з погляду паралельного процесу в діяльності підприємства, що часто не є видом його основної діяльності. У дослідженні проаналізовано актуальність ефективного HR-менеджменту у проєктному середовищі, що є критично важливим для успішного завершення проєктів, особливо на сучасних підприємствах, які активно використовують проєктні підходи.
Мотивацію персоналу визначено як один з ключових елементів успішного HR-менеджменту проєктної команди. Інструменти та підходи до мотивації мають бути гнучкими, своєчасно впроваджуватися й адаптуватися до кожного етапу її життєвого циклу. Автори статті посилають на модель розвитку команди Такмана, що окреслює такі етапи, як формування, штурм, нормування, виконання та завершення роботи.
У висновку обґрунтовано важливість кадрової політики та мотивації проєктної команди як невід’ємних складових її HR-менеджменту. Кадрова політика функціонує як стратегічна основа, встановлюючи фундаментальні принципи та формуючи організаційне середовище для управління людськими ресурсами протягом усього життєвого циклу проєкту. Мотивація, у свою чергу, служить операційним інструментом, спрямованим на підтримку високої продуктивності команди, ініціативності та гнучкості під час реалізації проєкту. Взаємодія між стратегічним рівнем (кадрова політика) та оперативним рівнем (мотивація) забезпечує комплексний підхід до HR-менеджменту проєктних команд, тим самим сприяючи ефективному досягненню цілей проєкту, навіть за умови обмежених ресурсів та суворих термінів виконання.

ПОТЕНЦІАЛ НЕНАСИЛЬНИЦЬКОГО СПІЛКУВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТУ РОЗВИТКУ ПЕРСОНАЛУ, ВЗАЄМОДІЇ У ПАРТНЕРСТВІ І ТРАНСФОРМУВАННЯ КОНФЛІКТІВ

Оксана Захарова — 2025-04-27

Анотація. Актуальність тематики ненасильницького спілкування як інструменту підвищення ефективності управління та розвитку персоналу суб’єкта господарювання обумовлена зростаючою потребою окремих особистостей та трудових колективів в цілому в ефективній внутрішній комунікації через високу динаміку організаційних змін та тенденції зростання міжособистісної напруженості у трудових процесах. В умовах глобалізації, цифрової трансформації та посткризових викликів, зумовлених війною, пандемією та загальною соціально-економічною нестабільністю, посилюється необхідність формування навичок конструктивного вирішення конфліктів, які являються руйнівним чинником для успішного функціонування будь-якого трудового колективу. За таких умов перехід на метод ненасильницького спілкування буде сприяти розвитку емоційного інтелекту, емпатії та довіри, що, у свою чергу, забезпечить підвищення ефективності командної роботи та стійкість організацій. Практика використання методу ненасильницького спілкування у переговорах дозволяє знижувати ризик ескалації напруги та досягати консенсусу на основі цінностей і взаємоповаги. Таким чином, формування культури ненасильницької комунікації в організації набуває стратегічного значення для управління людськими ресурсами в сучасних умовах. Метою дослідження обрано обґрунтування потенціалу ненасильницького спілкування як ефективного інструменту розвитку персоналу, покращення переговорних процесів і трансформації конфліктів в організаційному середовищі. Об’єктом дослідження в роботі виступають міжособистісні стосунки працівників в процесі трудової діяльності. Завданням дослідження є обґрунтування теоретичних засад та розробка практичних рекомендацій щодо використання ненасильницького спілкування як інструменту розвитку персоналу, зокрема в процесах ведення переговорів та трансформації конфліктів у сучасних організаціях. Методологічною основою дослідження виступили праці українських та зарубіжних науковців, присвячені дослідженню різних аспектів застосування методу ненасильницького спілкування та методи історичної аналогії, наукової абстракції й логічного узагальнення, які було застосовано з метою виявлення сутнісних характеристик ненасильницького спілкування, обґрунтування його ролі у професійному розвитку персоналу та формулювання практичних рекомендацій щодо його впровадження у внутрішню комунікаційну політику суб’єктів господарювання. За результатами дослідження встановлено потенціал методу ненасильницького спілкування як ефективного інструменту розвитку емоційної компетентності персоналу, зниження рівня конфліктності в колективах та підвищення якості внутрішньої комунікації на підприємствах. Сфера застосування результатів дослідження охоплює систему управління персоналом підприємств, організаційні тренінги, програми підвищення кваліфікації та діяльність HR-фахівців у сфері конфліктології та комунікацій. Результати дослідження дозволять удосконалити практики внутрішньої комунікації в організаціях шляхом реалізації механізму ненасильницького спілкування для ефективного вирішення конфліктів і підвищення рівня взаємодії в колективах.

УПРАВЛІННЯ АСОРТИМЕНТОМ ТА ЕКОТРЕНДАМИ ЯК ФАКТОР ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ДЛЯ ДОТРИМАННЯ ЦІЛЕЙ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Марина Іванова — 2025-04-27

Процеси, які відбуваються в Україні, пов’язані з глобалізацією, кризовими явищами, цифровізацією та спрямовані на забезпечення сталого розвитку. Підприємства стикаються з необхідністю швидкої адаптації асортименту продукції до екотрендів для утримання та формування конкурентних переваг. У цьому контексті управління асортиментом, зважаючи на екотренди, стає головним джерелом формування конкурентних переваг задля досягнення цілей сталого розвитку та починає відігравати вирішальну роль. Стаття присвячена обґрунтуванню напрямів формування стійких конкурентних переваг, дотримуючись цілей сталого розвитку при управлінні асортиментом. Для досягнення поставленої мети в статті використано діалектичний метод пізнання, системний підхід, методи аналізу та синтезу. Основним завданням дослідження було формування напрямів управління асортиментом з огляду на екотренди для забезпечення конкурентоспроможності. Наукова новизна дослідження полягає у розгляді сучасних методів управління асортиментом, що забезпечує довгострокові конкурентні переваги, дозволяє сформувати зелені ланцюги постачання та стратегічні напрями розвитку, зважаючи на цілі сталого розвитку. Авторами запропоновано використовувати класичні інструменти аналізу асортименту для виявлення найбільш затребуваних груп. Саме при виробництві цих груп бажано враховувати екотренди, які дозволяють підприємству досягати цілей сталого розвитку. Систематизовано систему оперативних та стратегічний цілей, які дозволяють ефективно управляти асортиментом, формуючи зелені ланцюги постачань для підвищення конкурентоспроможності та досягнення цілей сталого розвитку. Автори констатують, що застосування цього підходу дасть змогу усім підприємствам точно визначити асортиментні групи продукції, оптимізація випуску продукції за якими дозволить розв’язати низку управлінських завдань. Перспективою подальших досліджень є поєднання загальновідомих інструментів аналізу асортименту із застосуванням методів інтелектуального аналізу даних.

МІЖНАРОДНІ РЕЙТИНГИ УКРАЇНИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ОЦІНКИ РЕПУТАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО БІЗНЕСУ

Володимир Канюка — 2025-04-27

У статті розглянуто роль міжнародних рейтингів у формуванні бізнес-середовища та репутації бізнесу національних економік. Як ключові критерії відбору надійних систем рейтингування визначено: релевантність, авторитетність джерела, регулярність публікації, доступність даних, методологічну прозорість. Проаналізовано методологію провідних міжнародних рейтингів і вплив рейтингів країн на формування репутації національних бізнес-структур. Аргументовано, що кожна з досліджених систем рейтингування має унікальну методологію, критерії оцінки та фокус дослідження, а їхня незалежність та об’єктивність є запорукою довіри до результатів. Рейтингова позиція за індексом Business-Ready Світового банку оцінює бізнессередовище країни, охоплюючи регуляторні рамки, державні послуги та операційну ефективність, що є ключовим індикатором для бізнес-структур. Позиція в рейтингу World Competitiveness Index Міжнародного інституту управлінського розвитку оцінює бізнес-середовище країни за економічною ефективністю, якістю уряду, діловою ефективністю, інфраструктурою, виявляючи її сильні та слабкі сторони, та є ключовим інструментом для урядів у визначенні пріоритетів реформ, а для бізнесу – в оцінці ризиків і можливостей для інвестицій або партнерства. Рейтингова позиція за Index of Economic Freedom від The Heritage Foundation оцінює бізнес-середовище країни за верховенством права, розміром уряду, ефективністю регулювання та відкритістю ринків, що є ключовим показником стану свободи економіки та потенціалу розвитку бізнес-структур. Високі позиції країни в міжнародних рейтингах сигналізують про сприятливий бізнес-клімат, надійність для партнерів, привабливість для інвесторів і талантів, високу ефективність, інноваційність та стійкість національних бізнес-структур, що впливає на репутацію економіки країни та її бізнесструктур і сприяє розширенню міжнародної співпраці.

ТЕХНОЛОГІЯ БЛОКЧЕЙН У БІЗНЕС-ПРОЦЕСАХ, МАРКЕТИНГУ ТА ДОСЯГНЕННІ ЦІЛЕЙ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Олег Гаврилюк — 2025-04-27

Анотація. Стаття досліджує трансформаційний потенціал технології блокчейн в оптимізації бізнес-процесів, цифрового маркетингу та досягненні цілей сталого розвитку в умовах глобальної цифровізації та зростання вимог споживачів до прозорості. Метою дослідження є розкриття значущості інтеграції блокчейну для підвищення конкурентоспроможності та аналіз викликів на шляху його впровадження. Використовуючи діалектичний метод пізнання, системний підхід, методи аналізу та синтезу, дослідження підкреслює ключові переваги блокчейну, такі як прозорість, безпека даних і автоматизація через смарт-контракти. Запропоновано стратегії використання блокчейну для вдосконалення маркетингових кампаній, зменшення рекламного шахрайства та створення прозорих ланцюгів постачання. Розроблено систему оперативних і стратегічних цілей для інтеграції блокчейну в бізнес і маркетингові практики відповідно до принципів сталого розвитку. Результати показують, що блокчейн сприяє довірі, оптимізує управління ресурсами та підтримує етичні практики, дозволяючи підприємствам досягати довгострокової конкурентоспроможності та сприяти сталому розвитку.

ОЦІНКА ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Оксана Якушева — 2025-09-09

Анотація. У статті здійснено системне дослідження інноваційного потенціалу малого та середнього бізнесу (МСБ) Львівської області з урахуванням сучасних соціально-економічних, політичних та безпекових умов. Актуальність теми зумовлена стратегічною роллю МСБ у забезпеченні динамічного розвитку регіональної економіки, особливо в умовах децентралізації, цифровізації, посилення глобальної конкуренції та війни в Україні. МСБ виступає не лише інструментом зростання зайнятості населення, а й джерелом інновацій, нових продуктів, технологій та рішень, здатних модернізувати локальну економіку.

Проаналізовано динаміку інноваційної активності підпр иємств Львівської області за останнє десятиріччя. Встановлено, що інноваційна активність МСБ залишається фрагментарною та сконцентрована переважно у сфері ІТ, машинобудування, харчової промисловості та підприємництва, орієнтованого на експорт. У статті акцентовано увагу на тому, що більшість малих і середніх підприємств функціонують у низькотехнологічних сегментах, не маючи достатніх ресурсів для впровадження інновацій. Основними бар’єрами визначено обмежений доступ до фінансування, недостатню підтримку з боку місцевих інституцій, слабкий розвиток інфраструктури трансферу технологій та низький рівень взаємодії між бізнесом, освітою і наукою.

Застосовано міждисциплінарний підхід до аналізу інноваційного потенціалу, який охоплює вивчення статистичних даних (частка інноваційної продукції у ВРП, обсяги інвестицій в НДДКР, кількість інноваційних підприємств), аналіз стратегічних документів регіонального розвитку, дослідження успішних кейсів кластеризації та релокації бізнесу. Особлива увага приділена аналізу практик впровадження інструментів підтримки інновацій – таких як ваучерні програми, гранти для стартапів, муніципальні ініціативи сприяння кластерному об’єднанню МСБ. Львівська область розглядається як приклад регіону з високим прихованим інноваційним потенціалом, який реалізується фрагментарно й потребує цілеспрямованого розвитку.

Важливим елементом дослідження стало вивчення впливу релокації підприємств на інноваційне середовище регіону. Доведено, що переселення бізнесів зі східних областей України до Львівщини стало каталізатором зростання підприємницької активності, але не гарантує автоматичного зростання інноваційної спроможності без належної політики інтеграції, консультаційної підтримки та доступу до ресурсів. Крім того, у статті вказано на потребу розвитку горизонтальних зв’язків між представниками МСБ, а також формування умов для спільної інноваційної діяльності у межах регіональних кластерів.

Зроблено висновок, що для повноцінного розкриття інноваційного потенціалу МСБ Львівщини необхідне формування інтегрованої регіональної інноваційної політики, яка має базуватись на принципах смарт-спеціалізації, сталого партнерства між владою, бізнесом і наукою, а також розбудові інфраструктури підтримки інновацій (інкубатори, акселератори, центри трансферу технологій). Перспективними напрямами подальших досліджень визначено розроблення регіональних індексів інноваційного потенціалу, оцінювання ефективності політики підтримки МСБ у сфері інновацій та створення адаптивних моделей стимулювання інноваційної активності на рівні громад.

ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В СТРАТЕГУВАННІ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ В КООРДИНАТАХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ЗМІН ТА ЗАХИСТУ ІНТЕРЕСІВ ДЕРЖАВИ

Олексій Гуцалюк — 2025-09-09

Анотація. У статті розглянуто трансформаційні процеси в стратегуванні інноваційно-інвестиційного потенціалу національної економіки в умовах глибоких інформаційних змін та необхідності захисту державних інтересів. Підкреслюється, що цифровізація, розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, штучного інтелекту, великих даних і блокчейну формують нові можливості для економічного зростання, але водночас породжують ризики, пов’язані з кіберзагрозами, вразливістю критичної інфраструктури та втратою контролю над стратегічними ресурсами. У цьому контексті особливого значення набуває інноваційно-інвестиційна політика держави, спрямована на створення сприятливого середовища для залучення капіталу у високотехнологічні сфери, формування національних цифрових платформ і розбудову системи кіберстійкості. Методологічною основою дослідження стали системний, структурно-функціональний, інституційний та порівняльний підходи, що дозволили комплексно оцінити взаємозв’язки між інноваційними процесами, інвестиційними механізмами та цифровими трансформаціями. Наукова новизна роботи полягає у розробленні моделі стратегування інноваційно-інвестиційного потенціалу в координатах інформаційної економіки, яка поєднує пріоритети цифрового розвитку з вимогами національної безпеки. Результати дослідження можуть бути використані для удосконалення державної політики у сфері інновацій, інвестицій та цифрової трансформації, а також для формування ефективних механізмів захисту стратегічних інтересів держави в умовах глобальної конкуренції.

ФІНАНСОВИЙ ТА ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК І КОНТРОЛЬ ВІРТУАЛЬНИХ АКТИВІВ: НОВІТНІ МІЖНАРОДНІ ПРАКТИКИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ В УКРАЇНІ

Валентина Гавриленко — 2025-09-09

Анотація. У статті досліджено практичні аспекти фінансового та податкового обліку і контролю віртуальних активів в Україні та міжнародному контексті. Актуальність теми зумовлена швидким поширенням криптовалют та цифрових токенів у світовій економіці, що створює суттєві виклики для національних систем бухгалтерського обліку та податкового регулювання. У роботі здійснено порівняльний аналіз підходів Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) та стандартів US GAAP щодо класифікації, оцінки та розкриття інформації про віртуальні активи. Особливу увагу приділено новому стандарту FASB ASU 2023-08, який запроваджує оцінку криптовалют за справедливою вартістю та змінює традиційний підхід до їх обліку як нематеріальних активів.

Окрім США, у статті розглянуто досвід окремих європейських країн, зокрема Німеччини та Франції, які активно адаптують положення регламентів ЄС (MiCA), спрямованих на уніфікацію ринку віртуальних активів у межах Європейського Союзу. Важливим є й аналіз практики Японії, яка однією з перших у світі створила комплексну систему ліцензування криптобірж та контролю за фінансовими операціями з віртуальними активами. Такий розширений порівняльний підхід дозволяє не лише виявити суттєві відмінності у методології класифікації та оцінки віртуальних активів, але й показати різні моделі їх податкового трактування та регуляторного контролю. Це, своєю чергою, підкреслює складність гармонізації облікових правил на міжнародному рівні та потребу у виробленні єдиних підходів, які могли б забезпечити прозорість і зіставність фінансової інформації у глобальному масштабі.

Методологічною основою дослідження стали методи аналізу, порівняння, синтезу та систематизації, що забезпечили комплексне висвітлення проблематики. Результати дослідження засвідчили, що в Україні досі відсутній єдиний нормативний підхід до визнання крипто активів, що створює проблеми для підприємств, аудиторів і контролюючих органів. На основі світового досвіду сформульовано напрями розробки національної методології, серед яких: індивідуалізована класифікація віртуальних активів, застосування справедливої вартості при їх оцінці, удосконалення стандартів фінансової звітності з урахуванням українських реалій. Практичне значення дослідження полягає у визначенні кроків, які можуть забезпечити прозорість фінансової інформації, зменшення ризиків податкових спорів та інтеграцію України у світові фінансові ринки.