ФОРМУВАННЯ ТА ЕФЕКТИВНЕ ВИКОРИСТАННЯ ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВАМИ

Анотація

Постановка проблеми. Особливості функціонування підприємств промисловості в сучасних економічних умовах зумовлюють необхідність організації і здійснення ефективного управління підприємством. Саме ефективне управління забезпечує інтеграцію економічних процесів на підприємстві, пов’язує воєдино внутрішні ресурси господарюючого суб’єкта і зовнішнє середовище, підсилює його адаптивну і конкурентоспроможність. У цьому контексті значущим і істотним для підприємств є ефективне управління оборотними активами в цілому і запасами ТМЦ зокрема.

Мета. Охарактеризувати сучасні тенденції в управлінні запасами, розширити наукову класифікацію запасів за найбільш важливими ознаками та моделі їх управління. Визначити основні принципи та положення методики формування та ефективного використання запасів.

Результати. На основі систематизації та узагальнені наукових праць з теорії управління запасами проведено групування і класифікацію запасів за найбільш важливими ознаками. Наведена класифікація запасів, що враховує всі основні їх аспекти як об’єктів економічного управління на підприємствах промисловості. Доведено, що предмет політики управління запасами товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) складається з двох основних блоків: політики формування запасів ТМЦ та політики використання запасів. Управління формуванням запасів включає розробку обґрунтованих норм запасів, їх планування, облік, аналіз, контроль за фактичним станом і оперативне регулювання. Для підвищення ефективності процесу управління матеріальними запасами і здешевлення контролю їх стану в практиці використовуються різні моделі та методи структуризації матеріальних ресурсів. Управління використанням запасів здійснюється через оцінку їх ефективності. Доведено, що підвищенню ефективності управління запасами сприяють такі чинники: використання автоматизованих систем управління запасами; розвиток економіко-математичного моделювання; підвищення надійності і оперативності отримання даних за допомогою сучасних інформаційних систем; розвиток методів прогнозування; зростання кваліфікації персоналу, що займається управлінням запасами; інтеграція і автоматизація логістичних операцій і функцій; розвиток корпоративних інформаційних систем; розвиток систем управління якістю, що призводить до зниження потреби в запасах; скорочення тривалості циклу виробництва; посилення конкуренції на ринку і підвищення якості обслуговування клієнтів. 

Проаналізовані концепції максимізації, оптимізації та мінімізації запасів. Встановлено, що концепція максимізації запасів відійшла в минуле, концепції оптимізації запасів притримуються більшість науковців у своїх працях, які стверджують, що необхідно розраховувати оптимальний рівень запасів на підприємствах, концепція мінімізації – сучасна, витоки якої прийшли в Україну з Японії та США. На сучасному етапі використовується все ширша концепція – їх мінімізація.

Узагальнено класифікацію моделей управління запасами, які враховують класичний та сучасний підхід до ведення бізнесу. Сучасний прогресивний аспект управління в галузі постачання та збуту заснований на діалектичному розвитку чотирьох принципових елементів: статистичний контроль процесів, комплексне управління якістю, реінжинірінг бізнес процесів, тотальне управління грошима. Доведено, що класичні концепції та моделі, які раніше використовувались, у сучасних умовах не виправдовують себе. В практичну діяльність підприємств необхідно впроваджувати концепції, які позитивно зарекомендували себе за кордоном (точно в строк - just-in-time; кайдзен – постійні поліпшення; ощадливе виробництво - lean production та «мінімально можливі запаси»).

Виявлено, що такі концепції як ощадливе виробництво, «шість сігм», всезагальна система забезпечення діяльності підприємства, є компонентами величезної системи японського менеджменту кайдзен (постійні поліпшення), заснованої на ідеях Демінга, Джурана, Фейгенбаума і їх японських колег Ісікави, Тагуті та Сінгу. Уважне вивчення інших концепцій, видаваних за нове останнє слово в побудові ефективного менеджменту, таких, як система збалансованих показників, облік, заснований на процесному підході, швидкореагуюча система виробництва, система синхронного виробництва, виявляються менш ефективним втіленням тих же ідей.

Висновки. В статті сформульовані дев’ять положень (тез), на яких повинна базуватися методика формування різних варіантів управління запасами товарно-матеріальних цінностей підприємства. Отже, при виконанні дослідження комплексного впливу економії (перевитрат) інвестицій в запаси і зростання цін на паливно-енергетичні ресурси на очікувану конкурентоспроможність підприємств, зайнятих різними видами діяльності, необхідно враховувати наступні етапи: 1) визначення впливу лише масштабу виробництва з використанням ефекту операційного левериджу, скоригованого на мультиплікаційний ефект виробничого використання зароблених додаткових інвестиційних ресурсів від зростання прибутку; 2)розрахунки впливу на прибутковість підприємств та ціну їх продукції зростання цін на паливно-енергетичні ресурси; 3)розрахунки впливу на ефективність виробництва впровадження різних стратегій управління запасами при різній динаміці цін на ПЕР.