ЕКОНОМІКА ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Анотація

Посилення міжнародної конкурентоспроможності є одним із пріоритетів економічного розвитку як провідних країн світу, так і зростаючих економік. Питання ефективної політики з регулювання соціально-трудових відносин за сучасних економічних, демографічних викликів набуває пріоритету як невід’ємна складова довгострокової стратегії зростання. Статтю присвячено порівняльному аналізу соціальної політики та соціально-трудових відносин в Україні та в європейських країнах. Сукупність країн-членів ЄС було доповнено Ісландією, Норвегією та Швейцарією. Як вихідні показники було обрано частки у ВВП оплати праці та державних соціальних видатків. Дослідження охоплювало період 2021–2023 рр. Емпіричний аналіз не виявив істотного кореляційного зв’язку між вихідними показниками. З огляду на це було використано непараметричний підхід. Відповідно до нього для даних кожного року була побудована опукла оболонка даних. На відміну від існуючих досліджень, у пропонованій статті були розглянуті усі частини оболонки. Вона була поділена на дві пари взаємно протилежних міжнародних рубежів, кожному з яких відповідав свій віртуальний екстремум. Точка максимуму обох досліджуваних показників інтерпретувалася як кінцевий стан одночасного збільшення сукупних доходів населення. Точка максимальної оплати праці та мінімальних державних соціальних видатків вважалася віртуальним максимумом заміщення державної соціальної допомоги власними доходами працівників. Вихідні дані нормалізувалися трьома методами. Два з них є класичними – нормалізація за напіврізницями екстремальних значень вихідних показників та нормалізація за середніми квадратичними відхиленнями від напівсум їхніх екстремумів. Третій метод є новим і полягав у нормалізації за напівсумами середніх квадратичних відхилень від екстремумів вихідних показників. Міжнародне положення країн у сфері соціально-трудових відносин характеризувалося за допомогою різниці відстаней до протилежних віртуальних екстремальних станів. Динаміку зміни міжнародного положення країни було проаналізовано за допомогою двох коефіцієнтів ефективності розвитку за відповідними напрямами. Ці коефіцієнти обчислювалися як приріст різниці відстаней країни до протилежних віртуальних екстремумів, поділений на довжину шляху, пройденого нею за цей період. Для України за 2021–2022 рр. обидва коефіцієнти були додатними, а в наступному періоді стали від’ємними. Порівняння відстаней, обчислених у трьох системах координат, підтвердило попереднє припущення, що Z-стандартизація має давати оцінки, найбільші за модулем, а два інші методи – досить близькі. На основі пропонованого підходу можна аналізувати дані, усереднені за декілька років, а також інші макроекономічні показники. Такий аналіз може сприяти оптимізації соціально-економічної політики держави.