ДІЛОВА РЕПУТАЦІЯ ЯК КЛЮЧОВИЙ НЕМАТЕРІАЛЬНИЙ АКТИВ В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ ДО ІННОВАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ ЕКОНОМІКИ
DOI:
https://doi.org/10.24025/2306-4420.78(1).2026.357362Ключові слова:
ділова репутація, інноваційна модель економіки, система показників оцінки ділової репутації, репутаційний капітал, інноваційний розвиток підприємства, інноваційний актив підприємстваАнотація
Актуальність обраної теми зумовлена зростанням ролі нематеріальних активів у забезпеченні конкурентоспроможності підприємств в умовах переходу до інноваційної моделі економіки, цифровізації бізнес-процесів та посилення глобальної конкуренції. У сучасному економічному середовищі ділова репутація перестає бути другорядною характеристикою діяльності підприємства та трансформується у ключовий стратегічний ресурс, що визначає рівень довіри з боку інвесторів, споживачів і партнерів, а також впливає на інноваційний розвиток і ринкову вартість підприємства. Особливого значення набуває дослідження механізмів формування, оцінювання та ефективного використання репутаційного капіталу як чинника забезпечення сталого економічного зростання. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних засад і розробка прикладних підходів до оцінки та використання ділової репутації як ключового нематеріального активу підприємства в умовах переходу до інноваційної моделі економіки. Об’єктом дослідження виступає ділова репутація підприємства як складова його нематеріальних активів. Завданнями дослідження є аналіз сутності та ролі ділової репутації в сучасній економіці, дослідження її трансформації в умовах інноваційного розвитку, узагальнення підходів до оцінювання репутаційного капіталу та обґрунтування механізму його впливу на результати діяльності підприємства. Методологічною основою дослідження стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, аналітичні матеріали та результати сучасних досліджень у сфері інноваційної економіки та управління нематеріальними активами. У роботі використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема аналіз і синтез – для узагальнення теоретичних підходів до трактування ділової репутації; порівняльний метод – для дослідження ролі ділової репутації у традиційній та інноваційній моделях економіки; системний підхід – для визначення місця репутації в структурі нематеріальних активів; метод логічного моделювання – для побудови механізму конвертації ділової репутації в інноваційний розвиток підприємства. У результаті дослідження визначено сучасне розуміння ділової репутації як базового нематеріального активу, що визначає стратегічні перспективи розвитку підприємства в умовах формування інноваційної моделі економіки. Запропоновано систему показників оцінки ділової репутації, яка враховує фінансово-економічні, інвестиційно-репутаційні, HR-репутаційні, ринково-довірчі та соціально-етичні фактори. Дістала подальшого розвитку концепція конвертації ділової репутації в інноваційний розвиток підприємства через механізм взаємодії зі стейкхолдерами. Сфера застосування результатів дослідження охоплює практичну діяльність підприємств щодо управління нематеріальними активами, процеси стратегічного планування інноваційного розвитку, а також формування політики підвищення інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності бізнесу. Отримані результати можуть бути використані для вдосконалення системи управління діловою репутацією, підвищення ефективності інноваційної діяльності та забезпечення сталого розвитку підприємств в умовах інноваційної моделі економіки.
Посилання
Алькема, В. (2025). Стратегії формування ділової репутації промислових підприємств в умовах цифровізації. Економіка та суспільство, 71. Взято з: https://economyandsociety.in.ua/index.php/journal/article/view/5619
Амоша, О. І., & Саломатіна, Л. М. (2017). Інноваційний розвиток промислових підприємств у регіонах: проблеми та перспективи. Економіка України, 3, 20–34.
Берницька, Д. І., & Кравчук, Н. О. (2011). Ділова репутація як стратегічний чинник розвитку підприємства. Інноваційна економіка, 3, 41–45.
Геєць, В. М. (2015, Травень 13). Інноваційна Україна – 2020: основні положення Національної доповіді: стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України. Вісник Національної академії наук України, 7, 14–22.
Жуковська, В. М., & Бондар, Г. О. (2011). Методологічні засади виміру репутаційної активності роздрібних торговельних мереж. Вісник Хмельницького національного університету, 5(2), 273–277.
Кравченко, Т. С. (2018). Співвідношення поняття «ділова репутація суб’єкта господарювання» з суміжними поняттями. Правничий часопис Донецького університету, 1-2, 123–132.
Наумова, О., Наумова, М., & Шевчук, А. (2024). Вплив ділової репутації на забезпечення економічної безпеки компанії. Економіка та суспільство, 62. Взято з: https://economyandsociety.in.ua/index.php/journal/article/view/4021
Сарай, Н., & Годзіра, Д. (2023). Ділова репутація торговельного підприємства у забезпеченні його конкурентоспроможності в макро- та мікросередовищі. Трансформаційна економіка, 1(01), 62–66.
Федулова, Л. І. (2013). Знаннєвий ресурс та якість життя регіонів України. Економіка і прогнозування, 2, 68–83.
Федулова, Л. І., & Юхновська, Т. М. (2013). Інтеграція наукового потенціалу України в міжнародний науково-технологічний простір. Економіка і прогнозування, 3, 84–104.
Bagna, E., Ramusino, E. C., Denicolai, S., & Strange, R. (2024). Intangible assets and firm performance: The relative effects of recognized and unrecognized assets. Journal of Open Innovation: Technology, Market, and Complexity, 10(3), 100356. Retrieved from https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S2199853124001501?via%3Dihub
Caruso, D. (2008). The real value of intangibles. Strategy+Business, 52. Retrieved from https://www.strategy-business.com/article/08302
Dancakova, D., Sopko, J., Glova, J., & Andrejovska, A. (2022). The impact of intangible assets on the market value of companies: Cross-sector evidence. Mathematics, 10, 3819. Retrieved from https://www.mdpi.com/2227-7390/10/20/3819?utm_source=chatgpt.com
Jarzebowski, M. (2020). As intangible assets grow, so does the role of ESG standards. Forbes Finance Council. Retrieved from https://www.forbes.com/councils/forbesfinancecouncil/2021/12/29/asintangible-assets-grow-so-does-the-role-of-esg-standards/?utm_source=chatgpt.com
Leydesdorff, L. (2010). The knowledge-based economy and the triple helix model. Annual Review of Information Science and Technology, 44, 367-417.
Miao, M., Yushi, J., & Borojo D. G. (2020). The impacts of China-Africa economic relation on factor productivity of African countries. Economies, 8(2). Retrieved from https://www.mdpi.com/2227-7099/8/2/47
Oprean-Stan, C., Stan, S., & Pele, A. (2018). The national intangible resources and their importance in the current knowledge-based economy. Management of Sustainable Development, 10(2), 45–49.
Reichheld, F. (2003). The one number you need to grow. Harvard Business Review. Retrieved from https://hbr.org/2003/12/the-one-number-you-need-to-grow
Tomo, O, & Held, J. S. (2025). Intangible asset market value study. Retrieved from https://oceantomo.com/intangible-asset-market-value-study
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).