УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВ ОБОРОННО-ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ ЯК ФАКТОР ЇХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню управління інтелектуальним потенціалом підприємств оборонно-промислового комплексу (ОПК) України в умовах глибоких трансформацій, зумовлених воєнними викликами, технологічними змінами та процесами міжнародної інтеграції. Обґрунтовано, що інтелектуальний потенціал, який охоплює людський, організаційний та інноваційний капітал, виступає системоутворюючим чинником їхньої конкурентоспроможності та стійкого розвитку. Його ефективне управління визначає здатність підприємств оперативно адаптуватися до кризових умов, розширювати виробничі потужності та інтегруватися у глобальні ланцюги створення оборонних технологій. Метою статті є визначення ключових аспектів управління інтелектуальним потенціалом підприємств ОПК України, аналіз їх динаміки за 2022–2024 рр., виявлення проблем та бар’єрів, а також окреслення перспектив розвитку у середньостроковій та довгостроковій перспективах. Емпіричну базу дослідження сформовано на основі офіційної статистики Національного органу інтелектуальної власності України, даних Стокгольмського міжнародного інституту досліджень проблем миру (SIPRI), аналітики OECD та European Defence Agency, матеріалів українських центрів StateWatch і GMK Center, а також звітів міжнародних консалтингових компаній KPMG, Deloitte та McKinsey & Company. Для досягнення поставленої мети застосовано комплекс методів: статистичний аналіз динаміки інноваційної активності, порівняльний аналіз національних і європейських показників, аналіз і синтез наукових підходів до управління знаннями, а також методи візуалізації даних для ілюстрації ключових тенденцій.

Результати дослідження показали, що упродовж 2022–2024 рр. відбулося суттєве нарощування інтелектуального потенціалу українських оборонних підприємств: кількість заявок на охорону промислової власності зросла майже на 50%, реєстрації утилітарних моделей збільшилися у понад 1,7 раза, а виробництво безпілотних літальних апаратів та засобів РЕБ/РЕР зросло в тисячі разів. ОПК продемонстрував високий рівень мобілізації людського капіталу та адаптивності у впровадженні інновацій. Водночас виявлено критичний дисбаланс між масштабними оборонними витратами (34% ВВП у 2024 році) та відносно низьким рівнем інвестицій у R&D (0,43% ВВП проти середніх 2,22% у ЄС). Це створює ризики для довгострокової інноваційної стійкості та вимагає розробки комплексної державної політики у сфері підтримки науки й технологій.

Акцентовано увагу на управлінні інтелектуальним потенціалом як системоутворюючому чиннику стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу. Практична значущість дослідження полягає у формуванні рекомендацій для підприємств і органів управління: інвестування у людський капітал та системи управління знаннями, підтримка технологічних кластерів і цифрових платформ, розширення міжнародної кооперації у сфері R&D.

Зроблено висновок, що ефективне управління інтелектуальним потенціалом забезпечує не лише оперативну адаптивність у кризових умовах, але й формує основу для сталого розвитку українського оборонно-промислового комплексу у післявоєнний період та його інтеграції у глобальні інноваційні мережі.