СОЦІАЛЬНО-ВІДПОВІДАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-ЕКОЛОГІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ
DOI:
https://doi.org/10.24025/2306-4420.79(2).2026.360080Ключові слова:
соціально-відповідальне управління, інвестиційно-екологічна діяльність, сталий розвиток, ESG-підхід, екологічні інвестиції, корпоративна соціальна відповідальність, екологічний менеджментАнотація
У статті досліджено теоретико-методичні засади соціально-відповідального управління інвестиційно-екологічною діяльністю підприємства в умовах посилення глобальних екологічних викликів, трансформації бізнес-середовища та зростання ролі сталого розвитку. Обґрунтовано, що інтеграція принципів соціальної відповідальності у процеси інвестування та екологічного менеджменту виступає ключовим чинником підвищення конкурентоспроможності підприємств, забезпечення їх довгострокової стійкості та формування позитивного іміджу серед стейкхолдерів. Визначено сутність соціально-відповідального управління як комплексного підходу, що передбачає поєднання економічних, екологічних і соціальних цілей у процесі прийняття управлінських рішень щодо інвестиційної діяльності. Акцентовано увагу на необхідності врахування екологічних ризиків, соціальних ефектів та принципів ESG у формуванні інвестиційного портфеля підприємства. Розкрито роль екологічно орієнтованих інвестицій як інструменту мінімізації негативного впливу на довкілля та одночасного створення доданої вартості. Проаналізовано сучасні інструменти управління інвестиційно-екологічною діяльністю, зокрема екологічний аудит, «зелені» інвестиції, екологічне страхування, впровадження чистих технологій, а також механізми корпоративної соціальної відповідальності. Запропоновано концептуальний підхід до формування системи соціально-відповідального управління, який базується на інтеграції стратегічного планування, ризик-менеджменту та екологічного контролю. Розроблено модель соціально-відповідального управління інвестиційно-екологічною діяльністю підприємства. Доведено, що ефективна реалізація соціально-відповідального управління інвестиційно-екологічною діяльністю сприяє підвищенню інвестиційної привабливості підприємства, зміцненню його фінансової стійкості та гармонізації взаємодії з суспільством і навколишнім середовищем. Практичне значення результатів полягає у можливості використання запропонованих підходів для вдосконалення системи управління підприємствами в умовах переходу до моделі сталого розвитку.
Посилання
Bobyl, V., & Loskutova, H. A. (2023). Risk-oriented management as a component of financial and economic security of the enterprise. Review of Transport Economics and Management, 9(25), 95–104. doi: 10.15802/rtem2023/288918
Elkington, J. (1997). Cannibals with forks: The triple bottom line of 21st century business. Oxford: Capstone Publishing Ltd.
Hovsieiev, D. O. (2020). Social responsibility of business as a factor of innovative development of enterprises. Economic Space, 156, 98–102. doi: 10.32782/2224-6282/156-18
Lomachynska, I. A., Khalieieva, D. M., & Shmahina, V. V. (2021). Social responsibility of business as a tool for ensuring socio-economic security. Scientific Bulletin of Odesa National Economic University, 5–6, 112–118.
Lundvall, B.-Å. (1992). National systems of innovation: Towards a theory of innovation and interactive learning. London: Pinter Publishers.
Mann, R., & Shulha, O. (2024). Intellectual capital of the region as a factor of innovative development of business entities. Bulletin of Sumy National Agrarian University, 1(97), 46–52. doi: 10.32782/bsnau.2024.1.8
Markhasova, V., Rudenko, O., Popelo, O., Kosach, I., Sakun, O., & Klymenko, T. (2024). Mechanisms of state management of the development of digital technologies. National Security Journal. doi: 10.46925/rdluz.42.22
Olshanskyi, O. V., Kovalenko, O. M., & Pylypenko, H. M. (2022). Corporate social responsibility in the formation of an innovative economic model. Economics of Development, 2(102), 34–41. doi: 10.57111/econdev.2022.102.05
Orlova, N. V. (2020). Corporate social responsibility: Evolution of the concept and features of implementation in Ukraine. Economy and State, 3, 45–49. doi: 10.32702/2306-6806.2020.3.45
Porter, M. E., & Kramer, M. R. (2011). Creating shared value. Harvard Business Review, 89(1–2), 62–77.
Romer, P. M. (1990). Endogenous technological change. Journal of Political Economy, 98(5), S71–S102.
Rudenko, M., Tretiak, N., Kravchenko, O., Kharchenko, O., & Plynnokos, D. (2025). Management of financial stability of enterprises in wartime. Testing and Certification, 4(6), 121–126. doi: 10.37701/ts.06.2024.15
Schumpeter, J. A. (1934). The theory of economic development. Cambridge, MA: Harvard University Press.
Shevchuk, N. V. (2021). Integration of social responsibility principles into the development of innovative entrepreneurship. Innovative Economy, 1–2, 56–60.
Visser, W. (2011). The age of responsibility: CSR 2.0 and the new DNA of business. Journal of Business Systems, Governance and Ethics, 5(3), 7–22. doi: 10.15209/jbsge.v5i3.185
Zabarna, E. M., Kozakova, O. M., Cherednychenko, V. A. et al. (2019). Paradigm of innovative development in conditions of market transformation. Kherson: Oldi-Plus.
Zaichko, I. (2023). Strategic corporate risk management as a basis of anti-crisis financial management of the enterprise. Economic Horizons, 2, 45–52.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
