Стратегія диверсифікації як спосіб підвищення конкурентної діяльності підприємства
DOI:
https://doi.org/10.24025/2306-4420.1.36.2014.85665Анотація
Стратегія диверсифікації є важливим засобом реструктуризації економіки і підвищення її конкурентоспроможності. Пошук напрямів структурної перебудови значно вигідніше здійснювати шляхом оцінювання інвестицій у галузі економіки і сфери підприємницької діяльності, які мають потенціал високоефективної диверсифікації виробництва.
У статті розглянуто основні поняття диверсифікації, наведено стратегічні можливості компанії після диверсифікації та визначено основні переваги та недоліки, причини та принципи застосування стратегії диверсифікації на підприємстві. Поставлено завдання визначення напрямів забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств та оцінювання наслідків від їх можливого впровадження.
Досвід свідчить, що саме диверсифікація діяльності підприємств в умовах трансформаційної економіки знімає протиріччя, які виникають у сфері виробництва (протиріччя продуктивних сил, обмеженість ресурсів і наявність відходів у виробництві, протиріччя товару як продукту виробництва) й обігу традиційного продукту (протиріччя товару як предмета споживання). Ці протиріччя диверсифікація вирішує не лише позитивно, а й нейтрально, що створює передумови для виникнення нових протиріч, тому в процесі функціонування підприємства цикли диверсифікації послідовно змінюють один одного, забезпечуючи позитивну тенденцію еволюції діяльності та розвитку підприємства, надаючи йому гнучкості й адаптивності до ринкових умов господарювання.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2019 Ірина Корнієнко, Наталія Ільченко
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
