Стратегічні напрями адаптивного управління ресурсозбереженням у промисловості регіону
DOI:
https://doi.org/10.24025/2306-4420.1.37.2014.88066Анотація
У статті розглянуто основні стратегічні напрями адаптивного управління ресурсозбереженням у промисловості регіону. Встановлено, що у сучасних умовах суттєво зростає роль регіонів у виконанні програмних завдань держави щодо забезпечення сталого економічного розвитку і поглиблення євроінтеграційних процесів. Визначено поняття «адаптивного управління». З’ясовано, що серед усієї сукупності можливих заходів економії матеріальних ресурсів слід відокремлювати, насамперед, виробничо-технічні та організаційно-економічні заходи.Доведено, що прийняття збалансованих управлінських рішень у галузі ресурсозбереження має базуватися на системі показників ефективності або результативності управління, що включає кількісні та якісні показники. Для підвищення ефективності виробничої діяльності промислових підприємств регіону важливе значення має вивчення досвіду ресурсозбереження та матеріаломісткості продукції з урахуванням регіональних особливостей і прогнозування на основі прискореного впровадження досягнень науково-технічного прогресу, удосконалення територіальних і галузевих пропорцій.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2019 O. Сурменелян
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
