ПОТЕНЦІАЛ НЕНАСИЛЬНИЦЬКОГО СПІЛКУВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТУ РОЗВИТКУ ПЕРСОНАЛУ, ВЗАЄМОДІЇ У ПАРТНЕРСТВІ І ТРАНСФОРМУВАННЯ КОНФЛІКТІВ
DOI:
https://doi.org/10.24025/2306-4420.75(2).2025.334271Ключові слова:
військовий конфлікт, емпатія, навчання протягом життя, управління персоналом, трудовий колектив, міжособистісні відносини, миробудуванняАнотація
Анотація. Актуальність тематики ненасильницького спілкування як інструменту підвищення ефективності управління та розвитку персоналу суб’єкта господарювання обумовлена зростаючою потребою окремих особистостей та трудових колективів в цілому в ефективній внутрішній комунікації через високу динаміку організаційних змін та тенденції зростання міжособистісної напруженості у трудових процесах. В умовах глобалізації, цифрової трансформації та посткризових викликів, зумовлених війною, пандемією та загальною соціально-економічною нестабільністю, посилюється необхідність формування навичок конструктивного вирішення конфліктів, які являються руйнівним чинником для успішного функціонування будь-якого трудового колективу. За таких умов перехід на метод ненасильницького спілкування буде сприяти розвитку емоційного інтелекту, емпатії та довіри, що, у свою чергу, забезпечить підвищення ефективності командної роботи та стійкість організацій. Практика використання методу ненасильницького спілкування у переговорах дозволяє знижувати ризик ескалації напруги та досягати консенсусу на основі цінностей і взаємоповаги. Таким чином, формування культури ненасильницької комунікації в організації набуває стратегічного значення для управління людськими ресурсами в сучасних умовах. Метою дослідження обрано обґрунтування потенціалу ненасильницького спілкування як ефективного інструменту розвитку персоналу, покращення переговорних процесів і трансформації конфліктів в організаційному середовищі. Об’єктом дослідження в роботі виступають міжособистісні стосунки працівників в процесі трудової діяльності. Завданням дослідження є обґрунтування теоретичних засад та розробка практичних рекомендацій щодо використання ненасильницького спілкування як інструменту розвитку персоналу, зокрема в процесах ведення переговорів та трансформації конфліктів у сучасних організаціях. Методологічною основою дослідження виступили праці українських та зарубіжних науковців, присвячені дослідженню різних аспектів застосування методу ненасильницького спілкування та методи історичної аналогії, наукової абстракції й логічного узагальнення, які було застосовано з метою виявлення сутнісних характеристик ненасильницького спілкування, обґрунтування його ролі у професійному розвитку персоналу та формулювання практичних рекомендацій щодо його впровадження у внутрішню комунікаційну політику суб’єктів господарювання. За результатами дослідження встановлено потенціал методу ненасильницького спілкування як ефективного інструменту розвитку емоційної компетентності персоналу, зниження рівня конфліктності в колективах та підвищення якості внутрішньої комунікації на підприємствах. Сфера застосування результатів дослідження охоплює систему управління персоналом підприємств, організаційні тренінги, програми підвищення кваліфікації та діяльність HR-фахівців у сфері конфліктології та комунікацій. Результати дослідження дозволять удосконалити практики внутрішньої комунікації в організаціях шляхом реалізації механізму ненасильницького спілкування для ефективного вирішення конфліктів і підвищення рівня взаємодії в колективах.
Посилання
Антонова, С. Є., Тихончук, Л. Х., & Ковальова, К. Ю. (2023). Запобігання виникненню колективних трудових спорів (конфліктів) та сприяння своєчасному їх вирішенню. Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Економічні науки, 3, 31–41.
Басюк, Н. (2024). Метод ненасильницького спілкування в розвитку емоційного інтелекту майбутніх учителів початкової школи. Освіта. Інноватика. Практика, 12(8), 13–19.
Божичевіч, Г. (2020). Розбудова діалогу. Вибрані приклади з примирення в Хорватії / перекл. з хорв. О. Дзюби-Погрібняк Київ: ДУХ і ЛІТЕРА.
Гайдуков, В. І., Андрощук, І. О., & Липчанський, В. О. (2024). Нейропсихологічні фактори у конфліктності соціально-трудових відносин та методи запобігання конфліктам як передумова створення ефективного бізнес-середовища сучасних організацій. Науковий вісник Міжнародної асоціації науковців. Серія: економіка, управління, безпека, технології, 3(3). Взято з http://nbuv.gov.ua/UJRN/sbiasemst_2024_3_3_8
ГО «Інша Освіта». Офіційний сайт. Взято з https://insha-osvita.org/mission/
Качмар, О. (2017). Філософські витоки концепції ненасильницького спілкування. Проблеми гуманітарних наук. Серія: Філософія, 37, 4–14.
Кузьмак, О. І., & Кузьмак, О. М. (2020). Управлінські рішення як дієвий інструмент формування кадрового потенціалу підприємств сфери послуг. Економіка і управління, 3, 45–53.
Лисак, В. Ю., & Семендяк, В. М. (2022). Аналіз теорій щодо соціально-трудових конфліктів та причини їх виникнення у практиці управління персоналом. Інфраструктура ринку, 63, 130–134.
Лисенко, Є., & Мельник, В. (2023). Ненасильницьке спілкування як нова стратегія взаємодії учасників освітнього процесу під час підготовки майбутніх офіцерів. Актуальні питання гуманітарних наук, 63(2), 228–234.
Миколайчук, А. В. (2022). Метод ненасильницького спілкування як універсальний інструмент створення безпечного інклюзивного середовища. Педагогічний пошук, 2, 66–67.
Нестеренко, Л. Б. (2021). Діалог як інструмент комунікації в територіальних громадах. Г. I. Чанишева та ін. (Ред.). Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. пр., 91, 135–141. Одеса: Гельветика.
Нова українська школа. Міністерство освіти і науки України. Офіційний сайт. Взято з https://mon.gov.ua/tag/nova-ukrainska-shkola?&tag=nova-ukrainska-shkola
Овчарук, О. М. (2021). Теоретико-методологічні засади управління конфліктами в трудовому колективі. Підприємництво та інновації, 16, 71–75.
Простір Гідності: Український центр ненасильницького спілкування і примирення. Офіційний сайт. Взято з https://dignityspace.org/about/
Рудюк, Т. В. (2020). Родинна лексика в контексті ненасильницького спілкування (комунікативнодіяльнісний підхід). Інноваційна педагогіка, 30(2), 85–89.
Сєдашова, О. А., Калініна, Н. В., & Казанцев, М. Ю. (2025). Медіація, переговори та менеджмент у вирішенні конфліктів: приклад IT-бізнесу. Economic synergy, 1, 126–136.
Чернецька, Ю. І., Дунаєва, Л. М., & Гладченко, С. В. (2018). Принципи ненасильницького спілкування як основа взаємодії у співзалежній родині. Вісник Одеського національного університету. Серія: Психологія, 23(2), 146–155.
Adriani, P. A., Hino, P., Taminato, M., Okuno, M. F. P., Santos, O. V., & Fernandes, H. (2024). Non-violent communication as a technology in interpersonal relationships in health work: A scoping review. BMC Health Serv Res., 24(1), 289.
BayNVC – Bay Area Nonviolent Communicationhttps. Retrieved from https://baynvc.org/
Center for Nonviolent Communication (CNVC). Official website. Retrieved from https://www.cnvc.org/
Center for Peacebuilding (CIM). Peace Insight Profile. Retrieved from https://www.peaceinsight.org/en/organisations/center-for-peacebuilding-cim/
Centre for Nonviolent Action (CNA). Офіційний сайт. Взято з https://nenasilje.org/en/
Kluckhohn, C., & Strodtbeck, F. (1961). Variations in value orientations. Evanston: Row, Peterson and Company.
Lederach, J. P. (2014). The little book of conflict transformation. Intercourse, PA: Good Books. Retrieved from
Rosenberg, M. B. (2015). Nonviolent communication: A language of life. PuddleDancer Press. Retrieved from https://ccpgc.usmf.md/sites/default/files/inline-files/Nonviolent%20Communication_%20A%20
Language%20of%20Life_%20Life-Changing%20Tools%20for%20Healthy%20Relationships%20%28%20PDFDrive%20%29.pdf/
Seeds of Peace. Retrieved from https://www.seedsofpeace.org/
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).