НОРМАТИВНЕ ПІДҐРУНТЯ СТРАТЕГІЧНОГО ПАРТНЕРСТВА БІЗНЕСУ ТА ОСВІТИ В РЕГІОНІ
DOI:
https://doi.org/10.24025/2306-4420.75(2).2025.334405Ключові слова:
повоєнне відновлення економіки регіону, якість підготовки фахівців, кадрове забезпечення бізнесу, людський капітал, освітня програмаАнотація
Анотація. Актуальність теми дослідження зумовлена потребою у забезпеченні якісної підготовки фахівців, здатних задовольнити сучасні вимоги регіональних ринків праці. У повоєнний період швидкість процесів відновлення економіки України значною мірою буде залежати від ефективної взаємодії між закладами освіти та представниками бізнесу на регіональному рівні. Водночас нормативно-правове регулювання цього партнерства поки що залишається фрагментарним і недостатньо адаптованим до практичних і актуальних на сьогодні потреб сторін. Недосконалість законодавчої бази стримує розвиток дуальної освіти, реалізацію освітніх програм, узгоджених з вимогами роботодавців, та формування сталих інституційних механізмів співпраці. Саме тому наукове осмислення та удосконалення нормативного підґрунтя партнерства між освітою та бізнесом сьогодні набуває особливої значущості. Воно відкриває можливості для гармонізації інтересів учасників освітнього процесу та суб’єктів господарювання, сприяючи підвищенню конкурентоспроможності випускників на ринку праці. Вирішення цього завдання є необхідною умовою для формування ефективної регіональної політики у сфері людського капіталу та інноваційного розвитку. Метою дослідження виступає оцінка нормативного забезпечення України щодо активізації різних аспектів стратегічного партнерства бізнесу та освіти як умови відновлення економіки регіонів під час війни та в повоєнний період. Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають у процесі нормативно-правового регулювання співпраці між закладами освіти та суб’єктами господарювання в контексті регіонального розвитку. Завдання дослідження полягає у виявленні проблемних аспектів чинного нормативно-правового забезпечення стратегічного партнерства між бізнесом та освітою в Україні на регіональному рівні та обґрунтування напрямів його удосконалення. Методологічною основою дослідження виступив системний підхід до аналізу нормативно-правових актів, що регламентують взаємодію бізнесу та освіти, а також методи наукової абстракції та логічного узагальнення. За результатами дослідження сформульовано рекомендації щодо вдосконалення нормативного підґрунтя партнерства освіти і бізнесу в регіонах країни. Сфера застосування результатів дослідження охоплює нормотворчу діяльність органів державної влади, практичну діяльність закладів освіти, стратегічне планування суб’єктів господарювання та розробку регіональних програм розвитку. Результати дослідження дозволять: підвищити ефективність реалізації освітніх програм закладів освіти України через більш інтенсивне залучення представників підприємницького сектору; сприяти інтеграції освіти, науки та виробництва як ключової умови розвитку людського капіталу в регіонах країни; спрямувати зусилля регіональних органів влади, освітніх установ і бізнесу на відновлення регіональної економіки в повоєнний період.
Посилання
Вахович, І. М., & Матрунчик, Д. М. (2023). Інноваційна трансформація поствоєнної економіки регіонів України: перспективи інтеграції освіти, науки та бізнесу. Бізнес Інформ, 2, 68–78.
Грабовенко, Н. В. (2020). Механізми взаємодії держави та бізнесу у сфері вищої освіти. Публічне управління і адміністрування в Україні, 19, 144–147.
Захарова, О. В., & Настенко, О. Р. (2023). Стратегічне партнерство бізнесу та освіти як умова активізації розвитку ІТ-сфери України. Економіка і організація управління, 1, 5–15.
Кизим, М. О., Хаустова, В. Є., & Решетняк, О. І. (2021). Організаційно-економічний механізм інтеграції освіти, науки та бізнесу: модель сучасного університету. Проблеми економіки, 4, 29–41.
Кірдан, О. П. (2019). Синергія вищої економічної освіти, науки та бізнесу як головний ресурс суспільства знань. Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського. Педагогічні науки, 1, 109–113.
Крупка, М., Демчишак, Н., & Щуревич, О. (2023). Стимулювання співпраці закладів освіти, науки та бізнесу в умовах цифровізації та післявоєнного відновлення України. Світ фінансів, 1, 57–70.
Мазур, І. (2014). Стратегія розвитку партнерства вищої освіти, науки та бізнесу. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, 12, 6–11.
Максимова, Ю. О., Рудик, О. Г., Максимов, О. С., & Задорожний, Є. М. (2024). Сучасний стан та перспективи вдосконалення співпраці закладів вищої освіти та бізнесу на основі прелімінарингу. Освітня аналітика України, 1, 84–95.
Мотузенко, О. О., & Сисоєва, Ю. О. (2019). Основні тенденції інтеграції науки, освіти і бізнесу як елементу сталого розвитку економіки України. Географія та туризм, 48, 114–124.
Нестеренко, С. С. (2021). Роль взаємодії бізнесу та закладів вищої освіти у формуванні регіональних конкурентних переваг. Економічний простір, 166, 35–41.
Про вищу освіту. Закон України № 1556-VII (2014). Відомості Верховної Ради, 37–38, ст. 2004.
Про інноваційну діяльність. Закон України № 40-VII (2002). Відомості Верховної Ради, 36, ст. 266.
Про наукову і науково-технічну діяльність. Закон України № 848-VIІI (2015). Відомості Верховної Ради, 3, ст. 25.
Про освіту. Закон України № 2145-VIII (2017). Відомості Верховної Ради, 38–39, ст. 380.
Про професійну (професійно-технічну) освіту. Закон України № 103/98-ВР (1998). Відомості Верховної Ради, 32, ст. 215.
Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва. Закон України № 4618-VI (2012). Відомості Верховної Ради, 3, ст. 23.
Про фахову передвищу освіту. Закон України № 2745-VIII (2019). Відомості Верховної Ради, 30, ст. 119.
Якушев, О. В. (2017). Формування бізнес-інкубаторів у інноваційно-освітніх кластерах: проблеми та перспективи регіонів України. Вісник Черкаського університету. Серія: Економічні науки, 4(2), 110–118.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).